«Шайба», «Горплощадка», «КПЗ», «Черный гастроном» и др.: словарь народных названий Каменского/Днепродзержинска

Автор этой подборки – Виктор Куленко, известный журналист, краевед, писатель. Именно его стараниями сохранена информация о многих исторических событиях нашего города.

Кстати, немалая часть фото о прошлом Каменского/Днепродзержинска (особенно начиная с 40-х годов минувшего века и ближе к нашему времени) попала в открытый доступ для пользователей интернета именно благодаря его энтузиазму.

Какие-то старые снимки Виктор покупал, что-то ему дарили, значительную часть фотографий он сканировал из подшивок старых газет. Кстати, этот фанат истории нашего города ведет два интересных сайта, где есть информация о прошлом Каменского/Днепродзержинска: fotik.top и disk-sport.com.

Вчера, 28 октября, на одном из них он и опубликовал этот словарь (так называемая Народная карта Каменского). Наверняка и многие читатели «Нашего Репортера», ознакомившись с ним, узнают что-то свое (старое название, которое, несмотря на современную жизнь глубоко запало в душу и по-прежнему используется…).

Кстати, если вы не увидели в «Народной карте» названия какой-то местности в городе или известного строения – отсылайте информацию на электронную почту В. Куленко. При дальнейших публикациях словаря он обещает все учесть (електронный адрес Виктора Куленко [email protected] ).

От редакции: со временем этот словарь можно будет усовершенствовать, указав период, когда то или иное название использовалось или появилось. Но сама по себе идея очень интересная.   

Фото на заставке (страница Д. Кубанова): проспект Свободы, 30/1, молодежь 80-х и 90-х называла это место «пятак». Сюда по вечерам приходили после танцев в городском парке (из комментариев Валентина Фиголя и Владимира Во Ще). 

 

«Народная карта Каменского»

Алекс – зупинка на перехресті Цегляного провулка і проспекта Свободи, де раніше було кафе “Алекс”.
Алтайський край – так місцеві жителі називають вулицю Алтайську (повідомила Л.Глок).
Базарянка – район Карнаухівки (Д.Шевчук).
Бакланья – окраїна забутого Тритузного (Л.Глок).
БАМ – район на окраїні Соцміста.
Бесєдка (Беседка – рос.) – зупинка на вулиці Бесєдова (нині Лисенка).
Блошиний ринок – стихійний ринок старих речей на вулиці Тагільській.
Божа гора – південно-східна частина Карнаухівки на межі з Таромським.
Брежнєвська дача – будинок на Дніпрострої.
Будинок артистів – п`ятиповерхівка на вулиці Костромській,(нині Олександра Алексеєнка), в якій спочатку селились актори театру ім. Л.Українки (М.Боднар)
Будинок вчителів – будинок на проспекті Свободи, 34 (на першому поверсі АТБ).
Будинок зв`язку – будівля КДБ (СБУ).
Будинок холостяків – будинок для неодружених інженерів на вулиці Ясюковича, 5.
Вовче горло – район біля річпорту.
Гандонка – річечка в районі вулиці Колеусівської (Е.Смейкал).
Гапка – приблизно в 1968-1974 роках так називали велику заболочену місцевість в районі вулиць Булавіна-Лермонтова. Взимку там був великий каток На краю стояв заброшений будиночок, кажуть там жила баба Гапка – звідти і пішла назва Так і говорили – “пішли на Гапку кататися” (С.Анікін).
Гапкенштрассе або стометрівка – стометрової довжини тротуар по Гімназійному проспекті (І.Подзерко).
Гарячка – район спуску гарячої води з магістралей ДМК (біля доменного цеху).
Главный (рос.) – головний (укр.) – так називали в 1960-х роках продуктовий магазин, який знаходився на першому поверсі двоповерхівки (за магазином “Новинка” – зараз АТБ) на вулиці Кірова (Соборна) (Л.Шипельський).
Головна дорога – дорога, що проходила через Краснопілля в місто Катеринослав.
Горянка або Горянівка – верхня частина Бараннікової балки. Тепер там простягнулася вулиця Алтайська та квітують садові ділянки, які виділялися робітникам підприємств для релаксу (Л.Алексієвська).
Городок (рос.) – район між Палацом культури металургів і вулицею Сировця (нині проспект Тараса Шевченка), збудований в 30-х роках (В.Шрамко).
Горплощадка (рос.) – район міста між вулицями Республіканська (нині Української Добровольчої Армії), Ленінградська (пр. Аношкіна), проспект Леніна (Свободи).
Гоп-Стоп – простонародна назва кафе “Аеліта” на проспекті Леніна (Свободи).
ДДРЕС, селище – так до війни називали будиночки на чотири сім’ї, які будувалися на теперішній вулиці 8 Березня при відселенні мешканців Пісків під будівництво ДДРЕС (Л.Глок).
Дежурный (рос.) – черговий (укр.) – так називали в 1960-х роках продуктовий магазин праворуч від СШ № 16 (зараз колегіум № 16) на вулиці Сировця (проспект Тараса Шевченка). Потім там була пекарня. (Л.Шипельський).
Дика коса – район лівобережжя навпроти Карнаухівки.
Дикий пляж – район від “Брежнєвської” дачі до “Гідромеханізації” (А.Поляков).
Диспетчерська – місце на третьому мікрорайоні, де була відправна точка лівобережних автобусів.
Домаха – залив на Кривці (В.Климов).
Доріжка Лясоти – пішохідна доріжка, яка перетинає зелену зону проспекту Аношкіна та пов’язує початок вулиці Москворецька (Героїв Рятувальників)з будівлею металургійного коледжу. Доріжка ця була побудована з ініціативи директора металургійного технікуму (зараз коледж) Станіслава Миколайовича Лясоти – він сам ходив по ній на роботу.
Дніпробуд – район міста.
Дніпродим – сленгова назва Дніпродзержинська (нині Кам`янське).
Дрезден – сленгова назва Дніпродзержинська.
ДПП (дом политпросвещения – рос.) – будинок політосвіти – колишня назва нинішнього Центру дитячої творчості та позашкільної роботи на пл.Калнишевського.
Друга стоянка – на четвертому мікрорайоні зупинка громадського транспорту.
Другий ліс – район лівобережжя біля Старого Села. (Ю.Кузовов “Приднепровский химический завод”).
Дружба – район будинку № 65 на колишньому проспекті Леніна (Свободи), де знаходився магазин № 38 “Дружба”.
Дубина – місце на лівобережжі (напроти Карнаухівки, де стоїть обеліск форсувавшим Дніпро), навпроти дока, відразу за Дикою косою.
Дурка – район між Республіканською, Аношкіна і Бесєдова. Дурка – бо там кожен другий сидів у в`язниці, кожен третій готувався сісти (С.Могила).
Дурочка – У 1980-х так серед молоді називали санаторій “Дніпровський” (Т.Лемберг).
Жовтий диявол – магазин на вулиці Манаєнкова (Комунарна), де продавали пиво.
Запутейцы (рос.) – так в 1980-х роках молодь селища Будівельників називали своїх однолітків, які проживали в районі вулиць Ватутіна, Матросова і т.д. У той час між ними були часті сутички. (В.Штепенко).
Зірочка – місце в Самишиній балці ближче до 55 блочку. Там свого часу середня школа № 22 проводила військово-спортивні заходи (Г.Козленко).
“ЗІЛ” – автозупинка на четвертому мікрорайоні, неподалеку від ДЮСШ № 1. Колись на цьому місці довго стояв безхозний автомобіль “ЗІЛ”.
Індуси – жителі індивідуального сектора (Л.С.Глок).
Калоша – затока на Дніпрі.
Канальський – магазин (управління каналу “Дніпро-Донбас”) на розі вулиць Каштанів і Більшовицького (Гайдамацького) провулку.
Каскад – будинок по проспекту Василя Стуса. Довжелезний будинок схожий на каскад будівель і з однойменною назвою магазину.
Кваки – район між 2-3 і 4-5 мікрорайонами. Це старе кишло сімейства Кваків.
Кефірник – кафе “Юність” на першому мікрорайоні (В.Шейко).
Китайська стіна – ряд будинків, з`єднаних в один но вулицях Харківській, Лисенка.
Клітка – народна назва танцювального майданчику в парку відпочинку.
Клумба – місце, де зараз знаходиться бюст Ясюковича.
Ковш – район на березі Дніпра в Карнаухівці (В.Чесноков).
Колесо – зупинка на вулиці Січелавський шлях (поруч із готелем “Родина” і “Шиномонтажом”).
Конов`язь – трамвайна зупинка на площі де стояв пам`ятник Леніну (Ю.Питель).
Копри – район копрового цеху ДМК.
Котлован – Блакитне озеро.
Кочки (рос.) – район між Цегляним провулоком і вулицями Широка – Республіканська.
КПЗ – клуб “Полум`яні зорі” на Дніпробуді.
Краснопілля – так називалася територія, розташована в східній частині села Романкове. Тут проходили щорічні багатолюдні ярмарки. У цей час ця місцевість начебто “червоніла” від свит (традиційна верхній національний одяг українців). Сьогодні Краснопілля це територія біля цементного заводу.
Кругляк – пагорб в Карнаухівці.
Курган – місце на в`їзді (виїзді) в місто з південної сторони (залізничний переїзд).
Левада – частина міста нижче проспекту Аношкіна між вулицями Республіканська, Лікарняна, Широка (так селяни називали пустир, що розташувався на межі сіл Кам’янського й Тритузного).
Магнітка – жилмасив вулиці Магнітогорська (нині Вільна).
Молдавський міст – міст через залізничну колію в Романково.
Молодіжна – їдальня № 28 “Молодість” на вулиці Медичній, 7.
На переїзді – магазин на Петровського, 128, куди студенти бігали попити пива.
Народна (п’яна) стежка – дорога між Жовтим дияволом і магазином “Перлина степу” на проспекті Шевченка, там зараз меблевий салон (В.Шрамко).
Наш – продуктовий магазин, який знаходився в будинку № 42 по вулиці Сировця.
НЛО – трамвайна диспетчерска поряд з меткомбінатом.
Нове містечко – знаходилося поруч з вулицею Колеусівською (Л.Глок).
Окопи – масце в Самишиній балці, нижче будинку № 15 на вулиці Онищенко. Там знаходили артефакти часв другої світової війни (А.Смоляр).
Пенсійна затока – акваторія Дніпра між водною базою КСЦ “Дніпровець” і пляжною косою.
Пентагон – дев`ятиповерховий гуртожиток на дев`ятому мікрорайоні (пр. Перемоги, 29).
Перевіз – місцевість на Дніпробуді (залізнчна станція Тритузна-вантажна).
Піски – район міста між ДМК (ДТЕЦ) і мостом через Дніпро.
“Погреба” – вся вулиця Димитрова була в погребах . Навіть зупинка автобуса там мала назву “Погреба” (М.Курпас).
Попівка – район в Романково.
“Правдянські путя” – залізнична колія через станцію Карнаухівка, по якій ходив поїзд із Дніпропетровська на станцію “Правда” (В.Мосякіна).
Провалля – місцевість за будинком № 1 в Заварихінському провулку (Л.Мирошина).
Прокопашина балка – та частина, що підходить до великого кладовища “55-го блочка” (В.Гунченко).
Прорізь – частина дренажного каналу.
П`яна дорога – дорога, яка веде з Єлизаветовського шосе на вулицю Харківську (перший мікрорайон).
П`яточок – частина тротуару перед магазином на перехрестті проспектів Свободи (Леніна) і Тараса Шевченка (Сировця).
П`ятірка – чоловіча в`язниця на вулиці Колеусівській.
Русалка – місцевість, де на третьому мкрорайоні знаходився комбінат побутових послуг “Русалка”.
Світлана – район будинку № 54 на колишньому проспекті Леніна (Свободи), де знаходилось ательє № 9 “Світлана”.
Сквер Комунальників – район проспекта Перемоги біля повороту на 9-й мікрорайон.
“Сквознячок” (рос.) – так називали кафе “Вітерець” біля кінотеатру ім. Т.Г.Шевченка (Д.Самовол).
Смерть-гора – назва частини Самишиної балки в районі вул. Онищенко (Є.Веселий).
Соцмісто – частина міста.
Стекляшка (рос.) – колишній магазин на першому мікрорайоні по вулиці Харківській.
Cтудентський пляж – пляж на Дніпробуді (ВоЩе).
Технологічна ємність – озеро природного походження, але оскільки воно виявилося на території ДКХЗ, його назвали “технологічна ємність”, а зливали туди все що завгодно. Там навіть жаби не виживали (Л.Стружко).
Тещин язик – район гаржів біля вулиць Онищенко і Сергія Слісаренка.
Тирло – місце збору молоді з вул. Хасанова, вище трамвайної колії третього маршруту (В.Шрамко).
Ткачманка – в магазині “Новинка” в лихі 90-ті, там де зараз вхід магазину АТБ, були окремі двері в розливайку і називався це заклад “ткачманка” (від прізвища власника Федора Ткачмана, зам. начальника ЦРМП (С.Анікін).
Товкучка (толкушка – рос.) – місце між селищем Будівельників і Ювілейною (Жовтневою) вулицею.
Травка, травка (рос.) – мікрорайон селища ДДГРЕС (І.Подзерко).
Три свічки – три 14-поверхових будинки МЖК на Харківській вулиці. (Т.Дорофєєва).
Туковий – район СШ № 20 і палацу культури “Хімік” (В.Авдєєв).
Тунель вусатика – підземний перехід під залізничним полотном в селище Будівельників. Так бабусі називали чоровусого депутата В.А.Оліфіренка, який виконав запит виборців по створенню перехода в селище (В.Оліфіренко).
Угловой (рос.) – Кутовий – магазин на перехресті вулиць Спортивної і Сировця (М.Іванов).
Фабрика-кухня – так називали в 1960-х роках будівлю, де був ресторан “Дніпро” (зараз бар “Хан”), кулінарія, їдальня (Л.Шипельський).
Циганські Черемушки – район вулиць Колеусівської, Торгівельної, бо всякого люду там вистачало. Як адреса, залишалася лише за “Демосом” (Л.Алексієвська).
Чайка Дніпродзержинського моря – автозупинка перед греблею ГЕС у вигляді чайки (В.Во Ще).
Червона школа – район біля Дніпра в Карнаухівці (С.Пацюк).
Червоний ринок – район вулиці Василівської (Арсенічева). На його місці автошкола. (В.Шрамко).
Черевички – район перехресття проспектів Аношкіна (вулиця Ленінградська) і Свободи (Леніна). Там в будинку № 56 колись був взуттєвий магазин “Черевички” (потім магазин “Ведмідь”).
Черемушки – район міста. Нові Черемушки – район від Грушевського (Димитрова) до Онищенка; Старі Черемушки – від Грушевського до Костромської.
“Чорний гастроном” – магазин, який знаходився біля колишнього магазину коопторгу “Урожай” (нинішній АТБ по вулиці Ніколенка). За словами В.Боднара, цю назву гастроном отримав із-за темного скла на вікнах.
Чорне каміння – величезні брили, які лежать серед прекрасної поляни та в деревах. Ця поляна між Дніпром і каналом навпроти рейкобалкового цеху ДМК. Як версія, каміння принесене люодовиком.
Чотири могили – В середині 19 століття в районі Баглійського (нині Південного) району було щось під назвою “Чотири могили”, мимо чого дорога робила гак (В.Во Ще).
ЧУМ – Чапаєвський універмаг. Магазин на перехресті проспекта Аношкіна і вулиці Гетьмана Дорошенко (Чапаєва).
Шайба – місце на перехресті вулиць Тритузна (Петровського) і Портова (Корчевського). Там колись знаходилися пивні кіоски, поставлені в коло.
Шанхай – райони старих бараків на місці ПХЗ і в районі вул. Республіканської. В Соцмісті “Шанхай” проіснував до 1975 року (Л.Орлянська).
Шарашка – завод “Металовиробів” (М.Лібенсон).
Шосе – зупинка катера, що ходив на Миколаївку. Недалеко від цього місця знаходилося “чорне каміння”.
Шоста сотня – місцевість перед Карнаухівкою.
Щури – район шостої сотні (В.Чорноморець).
Югославське містечко – недобудоване містечко в районі балки між Воскобійнею і 55-м блочком. І містечко на березі Блакитного озера.
Югославську будинки – будинки на вулиці Чиженка (колишня Матросова), збудовані спеціалістами з Югославії.
55 блочок – район міста 149 кілометра залізничної дороги. Походить від блокпосту N 55, що існував поблизу сучасного з.п. 149 км у часи російської імперії (І.Ступнік).

 

Игорь Кузьминский

Также читайте: Яков Куценко – увлеченный человек из Каменского