Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: про одне новорічне диво

Люди, що змінювали вигляд нашого міста.

Через міст над залізничними коліями при під’їзді до станції Запоріжжя-Кам’янське (колишній Баглій) сьогодні проїжджають сотні автомобілів, трамваї та автобуси – зручна, широка магістраль. Але він цілком міг залишитися недобудованим пам’ятником грандіозним планам.

Довгобуд
Будівництво мосту через залізницю розпочалося ще у 1980-ті роки. Автомобільний транспорт рухався в об’їзд, вулицями Чапаєва (сьогодні вул. Гетьмана Дорошенка) та вузькою вулицею Народною. Це було дуже незручно.

Кілька разів до земляних робіт на мосту намагалися залучити комсомольців, кликали на суботники-недільники. Але часи вже були не ті, задарма працювати молодь не хотіла. Будівництво простояло замороженим 15 років, виконано було не більше 30% від необхідного.

Завершити довгобуд мріяв Сергій Олександрович Шершньов, який із 1992 по 1996 р. був головою Дніпродзержинської міськради народних депутатів (зараз ця посада називається мер міста). Його пригнічувала думка про те, що Дніпродзержинськ не мав нормального в’їзду з боку Дніпропетровська. І він розумів, що самотужки таке будівництво місто не витягне. Потрібно було домовитись із регіональним керівництвом про допомогу з обласного та державного бюджетів.

Хитрий хід
Закінчувався грудень 1994 року. Місто було в ейфорії від пуску мосту на лівий берег Дніпра. Цей об’єкт був масштабним навіть за мірками України. На урочисте відкриття, яке проходило 24 грудня 1994 року, приїжджали президент Леонід Кучма та Павло Лазаренко, який на той час був губернатором Дніпропетровщини.

Павло Іванович Лазаренко відіграв ключову роль у завершенні будівництва мосту. Він особисто контролював перебіг робіт. До речі, за нього тоді будувалося метро у Дніпропетровську, швидкісний трамвай у Кривому Розі та низка інших важливих для регіону об’єктів.

31 грудня Сергій Олександрович Шершньов вирішив поїхати до облдержадміністрації, привітати губернатора з прийдешніми святами. Під час зустрічі він від імені містян подякував голові області за допомогу у будівництві лівобережного мосту. А піздніше Сергій Шершньов сказав Павлу Лазаренку, що має невелике питання: мовляв, є в місті один важливий незакінчений об’єкт. При цьому мер показав губернатору схему розпочатого будівництва автомобільної розв’язки. Креслення було простим, містилося всього на одному аркуші. Але була в ньому хитрість.

Перед візитом до Дніпропетровська мер доручив міському управлінню архітектури підготувати креслення даного об’єкту. При цьому колірну гаму попросив зробити такою, щоб, глянувши на неї, здавалося, що вже виконано 70% робіт (а не 30%, як насправді). І прийом мера на тлі новорічних свят та ейфорії після вдалого завершення мосту спрацював. Сталося новорічне диво! Нашу транспортну розв’язку Павло Лазаренко погодився включити до переліку об’єктів, будівництво яких контролювала облдержадміністрація. На той час це означало серйозне фінансування об’єкта і залучення до його спорудження додаткових будівельних ресурсів.

Не все йшло просто
Вже 2 січня 1995 р., після передноворічної розмови з мером, Павло Лазаренко відрядив до Дніпродзержинська свого заступника Едуарда Дубініна (ось як тоді працювали керівники). Едуард Владиславович був професійним будівельником. Зрозуміло, що хитрість Сергія Шершньова миттєво розкрилася, але ухвалене рішення допомогти у будівництві цього об’єкту Павло Лазаренко скасовувати не став.

І навіть за сприяння області будівництво йшло складно, на нього не вистачало коштів. Сергій Шершньов згадував момент, коли кільком інститутам Едуард Дубінін доручив спростити проєкт (для здешевлення будівництва). Фахівці виконали прохання облдержадміністрації так, що від самого задуму практично нічого не залишилося. Коли вчені на нараді озвучили свої пропозиції, Сергій Шершньов, за його словами, не витримав і сказав:

– У вас що, немає мужності сказати, що більше спрощувати не можна? Як вам не соромно, це ж для нащадків робиться! (І додав пару недрукованих слів).

Настала тиша, яку перервав Едуард Дубінін:
– Мер правий, робіть так, як було спочатку у проєкті.

«…різати трамвай!»
В одній публікації неможна докладно розповісти про будівництво. Зокрема Сергій Шершньов згадував такий епізод. На під’їзді до майбутньої розв’язки (з боку Баглія), просто на місці майбутньої проїжджої частини, стояла високовольтна опора. Для завершення об’єкту її необхідно було перенести на кілька десятків метрів у бік від майбутньої траси (спочатку при проєктуванні цей фактор не врахували). Для цього, за словами Сергія Олександровича, на кілька годин довелося відключати від електроенергії ДМК, верхній та нижній коксохім. Потрібна була велика злагодженість і чітка організація робіт, адже на всіх цих підприємствах йшов безперервний технологічний процес.

Був момент, коли Сергій Шершньов дав своїм помічникам наказ негайно розбирати трамвайні колії. Через це містяни цілих 2 місяці були без нормального трамвайного сполучення у бік Соцміста. Але таке жорстке рішення дозволило добудувати об’єкт, не допустивши його спрощення (саме тоді з’явилося кільце для розвороту трамвая на зупинці «Вулиця Маяковського»).

За словами Сергія Шершньова, для будівництва мосту довелося забивати спеціальні палі (щоб забезпечити міцність конструкції, вони мали дістати до скелі). Для цього у Дніпродзержинськ привезли рідкісну японську техніку.

Міст здали в експлуатацію приблизно у 1997 році, коли Сергій Шершньов вже не був мером. З того часу в нашому місті більше не збудували подібних інфраструктурних об’єктів.

Павло Лазаренко потрапив у опалу. Не модно стало говорити про успішні проєкти, до яких він мав безпосереднє відношення. Але, якби не було тієї пам’ятної розмови в обладміністрації напередодні Нового року, наше місто сьогодні могло виглядати інакше.

На жаль, під час підготовки публікації ми так і не змогли знайти жодної фотографії з будівництва цього мосту. Натомість знайшовся оригінал Плану транспортної розв’язки. Документ виготовлено «УкркомунНДІпроектом», він враховує зміни станом на 1993 р. Фото дивіться нижче.

Фото на заставці – 26 грудня 1994 р., відкриття мосту через ріку Дніпро. Зліва направо: Сергій Шершньов, Леонід Кучма, Павло Лазаренко (з архіву Віктора Куленка на сайті www.fotik.top/)

Джерело інформації: спогади С. А. Шершньова у розмові з журналістом.

Галина Денисова

Читайте також: Готелю «Зоря» в Кам’янському/Дніпродзержинську – без малого пів століття

P.S. Після появи публікації з редакцією зв’язався відомий краєзнавець і журналіст Сергій Цонєв. Він надав ексклюзивне відео цієї події.