А пам’ятаєте «Бітломанію» на стадіоні «Буревісник» у Дніпродзержинську/Кам’янському?

Меломани всього світу двічі на рік відзначають день The Beatles. 25 червня обрали на честь річниці участі колективу у програмі ВВС Our World у 1967 р. 16 січня – на честь відкриття у 1957 р. ліверпульського клубу «The Cavern», в якому розпочинали свій шлях до слави Джордж Харрісон, Джон Леннон та Пол Маккартні.

Сьогодні вже мало хто згадає, що навесні 1989 року в нашому місті трапилася знаменна подія – фестиваль «Бітломанія», що проходив з 28 по 30 квітня на стадіоні «Буревісник».

Через терни до «БІТЛЗ»
Того року легендарній четвірці з Ліверпуля виповнювалося 30 років. «”БІТЛЗ” у СРСР?» – під таким заголовком у «Комсомольській правді» з’явилася стаття про те, що з 28 по 30 квітня у Дніпродзержинську проходитиме фестиваль «БІТЛОМАНІЯ-89». На ті часи витівка була дуже смілива. Ідея проведення фестивалю належала кореспондентові Дніпропетровської обласної газети «Прапор юностi» Валерії Любченко та директору молодіжного об’єднання «Райдуга» при міськкому комсомолу Юрію Колеснику. Організаторам, звичайно, попили крові обкомівська партійна та комсомольська влада. Фестиваль намагалися зірвати, переносячи терміни. Валерії навіть загрожували звільненням з роботи. Спочатку фестиваль хотіли провести у Дніпропетровську, але обласна влада вперлася. Ідею підхопив Дніпродзержинський міськком комсомолу, але партія продовжувала «тиснути». Якби не втрутилася команда популярної та авторитетної телевізійної програми «Погляд» та редакція «Комсомольської правди», фестиваль міг би і не відбутися. Великий внесок у проведення фестивалю зробили секретар міськкому комсомолу Олег Семенко та музикант із Дніпродзержинська Ігор Піщулін, який посприяв приїзду гурту «Діти» та доставці апаратури, завдяки чому можна було провести фестиваль на стадіоні «Буревісник». До нас з’їхалися музиканти з Америки, Грузії, Польщі та всього Радянського Союзу. Це в наше закрите місто! Фестиваль став міжнародним стихійно, у процесі підготовки.

Вперше в історії Дніпродзержинська та Дніпропетровська на масштабний культурний захід народ їхав не до обласного центру, а до нас. Залізниця навіть виділила додаткові електрички.

Хіпі, музика та… Великдень
Фестиваль проходив три дні. Мені дісталися два квитки на суботу, 29 квітня. На стадіон ми з подругою вирушили пішки – ще не було перерито піщану косу від речпорту до «Буревісника». Щоб потрапити усередину, довелося йти від берега до центрального входу. Через нижні ворота не пропускали. А навколо стадіону розрослося ціле наметове містечко. Тут були і невеликі сумно-зелені радянські намети, і яскраві, явно імпортні конструкції. Були навіть справжні будиночки на колесах, прикріплені до автомобілів. Кілька зовсім бродяжного вигляду довговолосих хіпі сиділи під ганчіркою, натягнутою на кострубаті палиці, а поруч тепліло багаття. Усі поводилися дуже пристойно. Ніхто до нас не чіплявся, не говорив гидоти у спину.

На вулиці Дніпробудівській, біля центрального входу на стадіон, стояв міліцейський кордон. Але й тут усе було спокійно. Сьогодні я вже не згадаю, які саме колективи виступали. Але грали та співали чудово. Це було свято однодумців. Всі щиро раділи, що улюблену музику можна грати і слухати ось так, абсолютно легально, на стадіоні. Пізніше мені доводилося читати, що молодь проривала оточення біля сцени і бешкетувала. Можливо, це було в останній день фестивалю. Я такого не бачила – танцювали, співали, але не хуліганили.

А ще, сидячи на трибуні, ми згадали, що сьогодні у православному храмі, нещодавно відкритому для вірян, уперше з воєнних часів триває всеношна служба, адже завтра – Великдень. До міста прийшла справжня свобода вибору! Здійснилося! Можна було цілком відкрито йти хоч до церкви, хоч на фестиваль бітломанів, хоч зовсім не ходити на першотравневу демонстрацію. І не чекати потім ніяких «проработок» на кшталт: «ллєте воду на капіталістичний млин» чи «комсомольці пасок не їдять»! Вітер змін задував все сильніше.

Пройшло багато років, і мені довелося поспілкуватися з корінними лондонцями. Я запитала їх про «БІТЛЗ». Так, був колись такий популярний гурт. А потім були інші… Британці ставляться до «бітлов» без великої наснаги. Їм не зрозуміти, що для нас ця музика була ковтком свіжого повітря, що просочилося з-під залізної завіси. І як від цього ковтка паморочилося у голові!..

Використано матеріали Віктора Куленка

Галина Денисова

Читайте також: У Кам’янському планують відкрити дитяче кафе