Фото старої перукарні у Кам’янському: продовження історії

Наша публікація про стару фотографію перукарні, що стояла на місці сьогоднішнього Музею історії Кам’янського, викликала неабиякий інтерес у читачів. Багато хто згадав її. Одні тут стриглися, іншим шили одяг на замовлення, коли замість перукарні відкрили ательє. Хтось жив поряд, ходив у продуктовий магазин… Розшукуючи інформацію про будинок, ми знайшли сімейну історію. Зараз розкажу.

Шлях у професію
Почалася історія в містечку Кобеляки Полтавської області наприкінці 1940-х років. Віра Федорівна Лось, яка проживала там, віддала свого синочка Миколку в навчання місцевому перукарю. Спритний хлопчина все схоплював на льоту і невдовзі вже стриг своїх перших клієнтів, стоячи на стільчику. Збереглася фотографія! Ось вона.

А майстер задоволено кивав головою і примовляв: «Стрижи, Колю, стрижи! Це завжди стане в пригоді».

Коля стриг. І це стало його професією. У 1950-х роках родина переїхала до Дніпродзержинська. У свої 18 років Коля був вже вправним майстром. Його взяли на роботу в цю перукарню на вулиці Заваріхіна, точніше – у 4-му провулку Заваріхіна. Вулицю незабаром перейменували на проспект Леніна. Сьогодні це проспект Свободи.

Ось і молодий Микола Лось на своєму робочому місці. А на заставці – фотографія колективу перукарні на ґанку будівлі.

Через деякий час Микола перейшов працювати в іншу перукарню, вона називалася «Молодість» і знаходилася неподалік, навпроти Держбанку (проспект Свободи, 2). В архіві родини Лось збереглося рідкісне фото її будівлі.

У 1968 році під час реконструкції скверу на пр. Леніна цю перукарню знесли. Микола перекваліфікувався на майстра дамських зачісок і перейшов до перукарні «Ноктюрн» на вулиці Сировця (пр. Шевченка), де пропрацював до пенсії, до 1995 року. Ця перукарня вціліла і працює досі.

Історія кохання
З перукарнею на вул. Заваріхіна Миколу Яковича пов’язували не лише спогади про роботу. По сусідству, у колишньому житловому будинку, був продуктовий магазин (праворуч від ательє на фото). У ньому працювала продавцем молода дівчина Ніна, випускниця Дніпропетровської торгово-кулінарної школи. Якось під кінець робочого дня (був 1954 рік) Ніна зазирнула у перукарню до подружки, що працювала там. І в цей момент повернувся майстер, який вже відпрацював зміну. То був Микола (нам розповіли, що молоді люди вже давно заглядалися один на одного). Того вечора вони пішли разом у кіно, потім почали зустрічатися. У 1958 році одружилися і зняли кімнату в одному з приватних будинків, що стояв за десяток метрів від перукарні та продуктового магазину, практично на місці сьогоднішнього музею. У них народилася донька Олена. Її вже давно звуть по батькові – Олена Миколаївна Лось. І працює вона у Музеї історії Кам’янського. На тому самому місці, де познайомилися, жили та працювали її батьки.

Галина Денисова, Ігор Кузьминський

Читайте також: Старе фото центрального проспекту Кам’янського/Дніпродзержинська. Зараз це місце не впізнати