18 липня в історії Кам’янського/Дніпродзержинська: народилися архітектор Ольга Брусова і Почесні громадяни міста Тамара Зоріченко та Олександр Кублицький

Архітектор Ольга Брусова
Донька художника і архітектора Олексія Сокола та Наталії Акатової народилася у Кам’янському в липні 2016 року. Мені попалися дві дати її народження: 8 та 18 липня. У статті відомої журналістки та краєзнавиці Людмили Глок «Справа Ольги Брусової» дата не називається. Достовірно відомо, що хрестили Ольгу у тій самій Свято-Миколаївській церкві, яку розписував її батько. Олексій Якович виховував маленьку доньку сам. Дружина була молодша за нього на 30 років. Вона зустріла одного з героїв Червоної гвардії Йосипа Сак-Саковського та пішла з ним на фронт, залишивши сім’ю.

До 12 років Ольга мешкала з батьком. Потім мати та вітчим забрали її до себе у Харків. Після закінчення школи, 1933 р., Ольга вступила на робітфак Харківського інженерно-будівельного інституту, а 1935-го – на архітектурний факультет. 1938 року Йосипа Сак-Саковського заарештували. У родини знайшлися справжні друзі. Наталю з дітьми не відправили на заслання, Ользі вдалося закінчити інститут. Вона одружилася з однокурсником Сергієм Брусовим, народила сина. 1940 року родина переїхала до Дніпродзержинська. Подружжя Брусових працювало на металургійному заводі. У серпні 1941 року разом із заводом їх евакуювали до Магнітогорська. Ольга проектувала та будувала цехи майбутнього металургійного гіганта, а Сергій – доменні печі.

Повернулися до Дніпродзержинська в 1945 році. Сергію Брусову доручили набрати та очолити спеціалістів для архітектурної майстерні. Пізніше з цього колективу виросте проектний інститут «Дніпродзержинськцивільпроект». Провідним спеціалістом майстерні стала Ольга Олексіївна.

Брусови розробили новий Генплан забудови Дніпродзержинська. Ольга Олексіївна проектувала гарні житлові будинки «міськмайданчика» на проспекті Леніна (сьогодні – Свободи) та біля ДК ім. Горького, розробила проекти реконструкції ДК металургів, кінотеатру «Слава», монумента «Прометей», відновленого у 1944 році, облаштування міського парку, нового клубу на Пісках, майбутньої площі Дзержинського (сьогодні – Калнишевського). Будинок № 14 на вулиці Сировця (сьогодні – проспект Т. Шевченка), де розташовані центральна бібліотека та приймальня міськради, також її проект (точніше, частина великого архітектурного комплексу, який не судилося втілити). Ольга Брусова створила типові проекти затишних котеджів, які будували в різних районах міста.

Творчу діяльність талановитого архітектора обірвала постанова уряду, яка вийшла в 1952 році, «про надмірності в архітектурі». Промисловим містам, таким як Дніпродзержинськ, красиві будинки за індивідуальними проектами більше не дозволялися. Ользі Брусової було лише 36 років. Вона залишила роботу архітектора та стала домогосподаркою. Ростила сина та доньку. Ольга Олексіївна пішла з життя 1998 року. Похована у Дніпропетровську.

Почесний громадянин міста майстер-штукатур Тамара Зориченко
Вона народилася 18 липня 1930 р. Прізвище її батьків було Гусак. Батько працював вальцувальником на металургійному заводі. До початку Другої світової війни Тамара встигла закінчити три класи у школі № 17. Потім дівчинку відправили до села Паньківка до тітки. Батько пропав безвісти на фронті, потім померла мати. Після війни Тамара витребувала у сільраді паспорт та повернулася до Дніпродзержинська. Самотній 16-річній дівчині довелося пробиватися у житті самостійно. Тамара вступила до школи фабрично-заводського навчання № 24. Через півроку навчання, здобувши фах штукатура, Тамара Гусак була направлена у трест «Дзержинськбуд», де пропрацювала 48 років.

Найпершим її об’єктом був житловий будинок, де був розташований магазин «Ювілейний» (сьогодні – на розі проспектів Свободи та Т. Шевченка). Потім було безліч виробничих та житлових будівель. Можна сказати, що Тамара брала участь у втіленні задумів Сергія та Ольги Брусових.

Найвідомішими об’єктами, на яких вона працювала, були всі будинки на площі Леніна, а також усі Черемушки, міськлікарня № 9, Дніпровський райвиконком, середні школи № 7, 30, 40. Працювала на будівництві доменних печей № 7 та 12 металургійного заводу, стану «350».

У 1951 році Тамара вийшла заміж за Леоніда Заріченка. У РАГСі зробили помилку, записавши прізвище як Зоріченко. Такі дрібні бюрократичні помилки переслідували Тамару від народження. У свідоцтві про народження записана дата 18 липня, а в паспорті – 18 червня, батька звали Феодосій Павлович Гусак, а в паспорті написали, що вона Федорівна.

Але ці помилки чиновників не завадили Тамарі стати справжнім професіоналом – умілим і спритним штукатуром, що вражав своєю вправністю на конкурсах професійної майстерності. За свою працю вона була нагороджена радянськими орденами та медалями, званням Герой Соціалістичної Праці. З 1986 року Тамара Зоріченко – Почесний громадянин міста. Має двох доньок, онуків. Із 1985 року Тамара Федорівна на пенсії. Нам удалося дізнатися про життя Тамари Зоріченко по публікаціях в ЗМІ до 2019 року.

P.S. Життя плине за своїми законами, досить непередбачуваними. Надвечір сьогоднішнього дня, на жаль, з’явилася офіційна інформація від міської ради, що саме 18 липня 2024 року на 94-му році на свій день народження Тамара Федорівна пішла з життя (ось текст за посиланням). Від редакції висловлюємо співчуття її рідним та близьким.

На фото – Почесні громадяни Дніпродзержинська Тамара Зоріченко та Сергій Гладкий

Джерела інформації: стаття В. Куленка, Вікіпедія

Почесний громадянин міста Олександр Кублицький – хірург та адміністратор
Він народився 18 червня 1935 року у Дніпродзержинську в родині робітника. В 1959 році, після закінчення Дніпропетровського медичного інституту, працював хірургом-онкологом Брянської лікарні Луганської області, хірургом-анестезіологом військового шпиталю на території Німецької демократичної республіки. З 1965 року – хірург-анестезіолог 9-ї міської лікарні Дніпродзержинська, потім – завідувач реанімаційно-анестезіологічного відділення міської лікарні швидкої медичної допомоги, а з 1970 по 1998 рік – головний лікар цієї лікарні.

У 1969 році лікарня швидкої допомоги Дніпродзержинська була новим типом медичного закладу, однією з перших лікарень такого типу в Україні. Тут Олександр Кублицький організував швидку та невідкладну медичну допомогу населенню міста та прилеглих сільських районів. Під його керівництвом було збудовано нові корпуси, відкрито 5 нових відділень. Понад 10 скликань О. Кублицький обирався депутатом Дніпродзержинської міської ради. З 1998 року він – Почесний громадянин міста. Олександр Іванович Кублицький пішов із життя у 2016 році.

Джерело інформації: офіційний сайт Кам`янської міської ради,  портал «ДніпроКультура»

Галина Денисова

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: будинок відомого чеха, який став вічною редакцією