Запор: причини та лікування

Запор – це стан, у якому виникають проблеми з дефекацією. Може супроводжуватися болем у животі та здуттям. Один із традиційних засобів проти нього – рицинова олія. Проблема часто виникає через недостатнє споживання клітковини, малорухливий спосіб життя і недостатню гідратацію. Але може бути симптомом інших медичних станів.

Поширені причини

Запор може виникати з різних причин, серед яких:

1. Неправильне харчування – недостатнє споживання клітковини та рідини уповільнює роботу кишечника, що призводить до проблем з випорожненням.

2. Малорухливий спосіб життя – відсутність фізичної активності знижує рухову активність ШКТ і сприяє застою калових мас.

3. Зміни в порядку дня – подорожі, зміна звичайного режиму харчування або стрес впливають на роботу кишечника.

4. Медикаменти – деякі ліки: знеболювальні, антациди, що містять алюміній або кальцій, діуретики та антидепресанти – часто викликають запор.

5. Ігнорування позивів до дефекації – часто призводить до накопичення калу та ускладнює його виведення.

6. Гормональні зміни – вагітність, гіпотиреоз чи інші ендокринні порушення можуть сповільнити роботу кишківника.

7. Інші захворювання – синдром подразненого кишечника, дивертикуліт, діабет або неврологічні захворювання іноді супроводжуються порушеннями роботи ШКТ.

8. Старіння – з віком знижується активність кишечника, що призводить до частих закрепів.

Проблеми з дефекацією можуть бути викликані комбінацією кількох факторів.

Основні методи лікування

Лікування зазвичай полягає в модифікації способу життя, дієти та при необхідності медикаментозної терапії. Перший крок терапії – збільшення споживання клітковини (овочі, фрукти, цільнозернові продукти) та рідини (особливо води). Важливо підтримувати регулярну фізичну активність, оскільки стимулює роботу кишечника. Регулярні спроби дефекації, бажано одночасно кожен день, можуть допомогти встановити нормальний режим.

Якщо зміни в дієті та способі життя не допомагають, можуть бути рекомендовані проносні засоби. Їх ділять на кілька груп:

1. Осмотичні (лактулоза);
2. Стимулюючі (бісакодил);
3. Обволікаючі (докузати натрію).

У деяких випадках, особливо якщо запор є наслідком захворювання, може знадобитися лікування основної патології. Наприклад, при гіпотиреозі важливо нормалізувати рівень гормонів щитовидної залози. Якщо хронічний запор супроводжується болем, кров’ю в калі, втратою ваги, тоді необхідно звернутися до лікаря для подальшого обстеження та виключення серйозних захворювань.