Хто вигадав і створив «Буревісника» на Дніпробуді

Наш земляк Геннадій Назаров більше відомий своїми карикатурами, хоча був надзвичайно талановитим та різнобічним художником. Він намалював ескіз та брав участь у створенні «Буревісника», а ще розробив дизайн багатьох періодичних видань, ілюстрував книги та влаштовував у нашому місті міжнародні мистецькі фестивалі…

Фото з архіву родини Назарових

Витоки таланту
Він народився 17 вересня 1959 року у Дніпродзержинську. Ріс без батька. Мама тяжко працювала на будівництві. Бабуся, родичка Михайла Калініна (того самого), була репресована та вижила дивом. До доньки та онука вона приїхала надламаною фізично та духовно, не мала пенсії та заробляла тим, що клала кахельну плитку. Гена допомагав бабусі і теж освоїв цю справу. Родина жила дуже бідно.

Малювати хлопчик почав із трьох років. Коли в першому класі вчитель побачив його малюнки, сказав, що у дитини великий талант, який потрібно обов’язково розвивати. У місті тоді тільки відкрилася дитяча художня школа. Але місць там не було. Гену взяли винятково, і перший рік навіть не вносили до переліку учнів. Іншої художньої освіти він не здобув.

З семи років Геннадій почав заробляти малюванням. У 1960-ті роки до державних свят усім організаціям належало мати агітплакати та стінгазети. Немає агітації – будуть неприємності. Хлопчик заходив до магазинів на проспекті Пеліна (сьогодні – Гімназичний) та пропонував за 3 рублі намалювати плакат.

Після армії Геннадій Назаров закінчив Дніпродзержинський індустріальний інститут (сьогодні – Дніпровський державний технічний університет) та залишився у ньому працювати художником-оформлювачем. Пізніше став там головним художником (1980-1991 рр.). Окрім оформлення різноманітних стендів він розробив ескіз скульптурної композиції «Буревісник» біля стадіону на Дніпробуді та брав участь у створенні барельєфу у сквері навпроти будівлі інституту.

Чому створили саме буревісника
Краєзнавець, кандидат технічних наук, доцент кафедри металургії технічного університету Геннадій Юрійович Крячко розповідав, що стадіон на Дніпробуді належав колись металургійному заводу. Потім його передали тоді індустріальному інституту. За радянських часів студенти та викладацький склад більшості вузів входили до добровільного спортивного товариства «Буревісник». Звідси і назва стадіону та ідея скульптури. За ескізом і під керівництвом Геннадія Назарова споруджувала птаха і хвилю будівельна група, яка працювала в 1980-х роках при інституті. Вся композиція виготовлена з бетону, всередині – а Птах теж бетонний. Лише пофарбований під метал.

Художник та журналіст
У нашому місті Геннадій Назаров був серед піонерів нової журналістики, не обтяженої комуністичною ідеологією. У 1991 році він приніс до редакції газети «Думка» свої роботи та отримав місце редактора відділу ілюстрації та реклами. Його малюнки були влучними та їдкими, умів художник ухопити саму суть. Сформувався «карикатурний почерк» Назарова.

У 1990-ті роки Геннадій Назаров захопився ідеєю проведення в нашому місті регулярних міжнародних виставок карикатури. І дійсно організував три заходи. Карикатуристи приїжджали не лише з колишніх республік Радянського Союзу, а й з Європи, Південної Америки. Виставлялися у Музеї історії міста та у Будинку дитячої творчості. Дніпродзержинськ тоді тільки виходив із тіні секретності, відкривався світові. В одному з інтерв’ю тих років Геннадій казав, що хоче прославити наше місто чимось ще, окрім важкої промисловості. Він мріяв, щоб Дніпродзержинськ став українською столицею гумору, як болгарське місто Габрово. Але 1998 року Геннадій Назаров із родиною переїхав до Києва. Без нього таких масштабних фестивалів карикатури в нашому місті більше не проводилося.

Фото з архіву родини Назарових

У столиці разом із В’ячеславом Ковтуном, колишнім головним редактором «Думки», Геннадій Назаров працював над абсолютно новим проєктом – всеукраїнською газетою «Вечірні Вісті». Були й інші видання, для яких він розробив концепцію та стиль: «Жінки Придніпров’я», «Поки місто спало», «ІПС», «Тема», «Гопак», «Не журись», «аТАСС!», «В нове століття», «Вісті Версії Події», «Абракадабра», «Слово Батьківщини», «Новий понеділок», «Наша Версія», «Сигнал», «ГРОмадський ЗАхисник», «Правосуддя України». Ілюстрував книги.

2010 рік, м. Київ, товариська вечеря художників після виставки карикатур. Фото з архіву карикатуриста Віталія Гринченка

І, звичайно, постійно брав участь у виставках – в Україні та за кордоном. Член Спілки рекламістів України, член Спілки журналістів України, лауреат міжнародних премій у галузі плакату та карикатури. Геннадій багато їздив країною, часто бував у Європі як художник і як журналіст. Останні роки він висвітлював культурні події.

Важко повірити, що його більше немає
Збираючи матеріал для статті, я говорила з художниками та журналістами, які працювали з Геннадієм. Його згадують як виключно світлу, відкриту і доброзичливу людину, яка любила людей і життя, яка йшла по життю з посмішкою та олівцем у руці. Він зовсім не вмів хитрувати та брехати. Був дуже відповідальним, багато працював та мало відпочивав. Постійно щось вигадував. Малювати починав, ледве розплющивши вранці очі. Деякий час захоплювався вишивкою хрестом картин та ікон.

І не берігся. Підхопив ковід. Коли Геннадій їхав до лікарні, рідні навіть уявити не могли, що він вже не повернеться. Геннадій Назаров пішов із життя 14 березня 2021 року. У нього залишилися дружина, син та мама. Залишилося безліч робіт та величезна бібліотека, яку художник збирав усе життя. Родина художника мріє організувати у Кам’янському виставку, щойно настануть спокійніші часи.

Кілька карикатур Геннадія Назарова з сайтів http://veselahata.com/ та https://m.politnavigator.news

Галина Денисова

Читайте також: У Кам’янському відкрито виставку 14-річної художниці. Вражає