Сторінками історії міста: магазин «Незабудка» («Букет»), пам’ятаєте такий?

Стара фотографія Дніпродзержинська/Кам’янського, і як це місце виглядає сьогодні.

Квітень – час першої зелені та перших квітів. Напевно, тому, обираючи матеріал для історичної рубрики, ми згадали про квітковий магазин «Незабудка».

Світлину з архіву Ткаченка опублікував в інтернеті Віктор Куленко – відомий у Кам’янському журналіст та колекціонер історичних фотографій. Мені більше не зустрічалися фотографії цього магазину тих років.

«Незабудка» була на проспекті Свободи, одразу біля воріт Головпоштамту (сьогодні тут магазин «Епіцентр»). Дмитро Кубанов, визнаний знавець історії та архітектури нашого міста, розповідав у себе у фейсбуці, що будівлю квіткової крамниці було зведено у 1960-ті роки за проєктом архітектора Петра Букловського. По інший бік від магазину з 1965 р. працював кінотеатр імені Т. Шевченка (торік перероблений у супермаркет).

Якими саме квітами тут торгували
Довгий час «Незабудка» була єдиним у нашому місті спеціалізованим магазином, де торгували зрізаними квітами (найчастіше це були гвоздики та білі кали) та кімнатними рослинами. Із квітів у глиняних горщиках мені запам’яталися кілька різновидів традесканції, хлорофітуми, цикломени, аспарагуси, плющ, бегонії (ті, що з величезним листям і непоказними квітами), глоксинії та гіпераструми. Казали, що то була продукція з теплиць «Зеленбуду».

Коли наприкінці 1960 – на початку 1970-х років у країні поширилася мода на розведення кактусів, їх марно було шукати у «Незабудці». Ці екзотичні рослини поширювалися виключно через товариства кактусистів. Люди обмінювалися та торгували ними, як марками.

Горщики та ґрунтові суміші
Я добре пам’ятаю, що у продажу не було готових ґрунтових сумішей для різних квіткових культур. Про таке навіть не чули. У «Незабудці» земля у продажу була. Але найкраще вона підходила для овочевої розсади. Багато квітникарів брали землю з городів, з лісосмуг біля міста, у Самишиній балці, просіювали та промивали дніпровський пісок, шукали глину. Потім самі готували ґрунтові суміші. Якось ми з мамою їздили на нові тенісні корти біля стадіону «Побєда». Ходили чутки, що там можна було розжитися дрібною гранітною крихтою для кактусів.

У «Незабудці» рослини продавалися в глиняних ґорщиках, важких і непоказних, з білими розводами. Земля в них була щільна – чорнозем. Нести їх було важко. Щоб пересадити рослину, магазинний горщик треба було розбити – коріння намертво приліплювалося до пористої внутрішньої поверхні.

У 1980-ті роки у «Незабудці» почали продавати симпатичні розписні, покриті глазур’ю горщики для квітів. Бували навіть із глазур’ю зовні та всередині. Навіть із блюдцем під колір. Іноді завозили керамічні вази різних форм та розмірів, а також пластикові кашпо – щоб ховати неестетичний глиняний горщик.

Чому зів’яла «Незабудка»
Довгий час конкуренцію «Незабудці» складали лише відчайдушні продавці квітів, які торгували у сквері навіть у мороз. Квіти вони тримали у схожих на акваріуми спорудах, де для тепла горіли свічки. Тепер на місці їхнього стихійного ринку стоїть квітковий павільйон.

У часи перебудови в місті з’явилися квіткові кіоски кооператорів. А в 1997 році на вулиці Сировця (зараз проспект Шевченка), в будинку №13, відкрився перший магазин з небаченими раніше квітковими дивовижами. Я часто заходила туди, щоб помилуватися рослинами, недоступними для мене за ціною. Квіткові магазини почали відкриватися у різних районах міста.

У 1990-ті роки «Незабудку» спробували перейменувати на «Букет». Але справа не пішла. Незабаром «Букет» закрили та перебудували. В інтернеті збереглася єдина фотографія цього магазину з новою назвою. Знімок опублікував Дмитро Кубанов. 

Сьогодні на її місці працює магазин одягу «Анжеліка», на даху якого ще видно фрагмент конструкції старої квіткової крамниці, викладений плиткою. Придивіться при нагоді.

Дивно, що в інтернеті знайшлося так мало фотографій із цим квітковим магазином. Можливо, у читачів збереглися знімки, і хтось захоче ними поділитися? Або поділиться спогадами про те, що купували в «Незабудці», як складали ґрунтові суміші для вибагливих кактусів, як занурювали в розплавлений парафін край глиняних горщиків, щоб не травмувалося листя узумбарських фіалок, як узимку везли в пуховій рукавичці дорогоцінні листочки та відростки…

Галина Денисова

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: юність Лівого берега