Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: яблуня “заввишки з пам’ятник Прометею”

Секрет незвичайного фото: знайомий проспект, знайомі будинки, що не так на старому знімку?

Ця історія не нова. Можливо, ви, любі читачі, вже натрапляли на неї та фотографію із заставки на просторах інтернету. Ми згадали її тому, що до міста знову прийшла весна. У дворах вже буйно цвітуть абрикоси, а скоро укриються білим цвітом вишні та яблуні. А в цій розповіді головну роль грає саме квітуча яблунева гілка…

На старій фотографії зображено Гімназичний проспект (тоді ще Пеліна) та оригінальний пам’ятник Прометею, той, що зараз стоїть у дворі Музею історії міста. Знавці історії помітять ще багато чого. А що це за гігантська яблуня затулила частину краєвиду? Адже фотограф, вочевидь, стоїть на даху інженерного корпусу металургійного заводу.

Саме про це цікаво розповів наш земляк Михайло Лібенсон. Наводимо його історію без змін, бо надто вдала.

Исторический брак
Было это в середине 1980-х, когда готовили новую экспозицию для переехавшего в новое здание городского музея (прим. редакції: :перша експозиція в новій будівлі Музею була відкрита у 1985 р., джерело – спогади директора музею Ніни Циганок). Для создания полиэкрана (а тогда это была совсем новая технология, последнее слово в музейном деле), его художественной части, пригласили столичного фотографа. Снимал он много, а для панорамных съемок (дронов тогда еще не было) заказали вышку. Для создания глубины резкости, ближнего и дальнего плана, фотограф использовал один прием: ассистент ходил за ним с веткой цветущего дерева и когда фотограф выстраивал композицию кадра, ассистент изображал ствол дерева, а рука была веткой. Ствол в кадр, естественно, не попадал, а ветка создавала нужную глубину. Фотографу находка с веткой так нравилась, что он совал ее чуть ли ни в каждый отснятый кадр. Не помню почему, но пока шли съемки, обработанный материал хранился у научного работника музея Светланы. Я воспользовался личными связями с научным работником и посмотрел часть отснятого. Качество, краски были великолепны! Но фотограф увлекся.

– Скажи ему, что деревьев такой высоты в природе не бывает!

Действительно, как могла ветка заслонить часть панорамного кадра? Получалось, что дерево по высоте было выше памятника Прометею!

В итоге, эти снимки остались неиспользованным рабочим материалом, браком. Никому не нужные, они долго лежали в столе научного работника и, наверное, их бы выбросили при очередной уборке. Но я подумал, что пусть они и не отвечают высоким стандартам, но всё равно это история. И забрал.

Кстати, на последнем снимке в кадр попала «Девушка с веткой». Может быть кто-то ее узнает.

Хто автор світлин
Прочитавши пост Михайла Лібенсона, ми звернули увагу на цікавий коментар відомого у Кам’янському фотографа Якова Куценка та розпитали його про подробиці. Він також брав участь у зйомках, про які розповів Лібенсон, і був знайомий з усією групою, що приїхала зі столиці робити фото та відеоматеріали для нашого музею. За його словами, автором цих світлин був Марк Розов. Родом із Дніпра, за спеціальністю – викладач математики та фізики. У 1980-х роках він мешкав у Москві, але вже давно переїхав до Німеччини.

У публікації Михайла Лібенсона є ще панорамні фотографії промислових краєвидів Дніпродзержинська. І теж з-під яблуневої гілки (посилання нижче).

Джерело інформації: сторінка у фейсбуку Misha Libenson

Галина Денисова, Ігор Кузьминський