За рік населення України скоротилося на мільйон, – демограф
Станом на лютий 2026 року на підконтрольній Україні території мешкали 29 мільйонів людей – це на мільйон менше, ніж роком раніше. Про це повідомила директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України Елла Лібанова, пише LB.ua.
За її словами, людей стало менше через природне скорочення, яке триває ще з 1993 року й посилюється війною та міграцією.
«Населення старіє: є кому вмирати, нема кому народжувати», – зазначила Елла Лібанова під час тематичної дискусійної панелі в межах спільного проєкту LB.ua та EFI Group «Нова країна».
Вона розмірковувала над тим, як можна змінити ситуацію, чи реально повернути українців із-за кордону на п’ятий рік повномасштабної війни та наскільки дієвим і реалістичним може бути залучення трудових мігрантів.
Скільки українців перебувають за кордоном
За даними Eurostat, у лютому 2026 року в країнах ЄС перебували 4,4 млн українців. З них 1,2 мільйона – у Німеччині, майже мільйон – у Польщі, далі йде Чехія з показником у 380 тисяч людей. Ще приблизно 700 тисяч українців мешкають в інших країнах. При цьому кількість емігрантів продовжує поступово зростати.
«Основна маса виїхала в першому півріччі 2022 року. А повернулося дуже мало – менше від мільйона, – розповідає Елла Лібанова. – Кожен місяць гарячої фази війни означає, що до нас повернеться менше людей, оскільки вони там адаптуються».
Чому українці можуть не повернутися
За підтвердженими даними Eurostat, 70% українок у Польщі офіційно працевлаштовані. Лібанова назвала це «жахливою для нас цифрою», оскільки, на її думку, це свідчить про небажання повертатися в Україну. Вона прогнозує, що реально можуть повернутися не більше третини з п’яти мільйонів воєнних мігрантів.
Водночас, за словами Лібанової, існує ризик другої хвилі еміграції після скасування воєнного стану.
«Поїхали в основному молоді жінки з дітьми. І якщо родина не розпалася, якщо жінка там влаштувалася, то дуже висока ймовірність, що не жінки сюди повернуться, а чоловіки поїдуть до них», – пояснила вона.
Україна втрачає освічених і кваліфікованих людей
Ще однією проблемою науковиця назвала втрату освічених кадрів. За її словами, понад 70% жінок віком 25+ за кордоном мають вищу освіту, адже виїжджали переважно мешканки міст – харків’янки, киянки тощо.
«Ми втрачаємо не просто людей. Ми втрачаємо висококваліфікованих, освічених людей. І ви прекрасно розумієте: якщо жінка має вищу освіту, скоріше за все, її чоловік також має вищу освіту», – наголосила Лібанова.
Вона також звернула увагу на те, що європейські країни зацікавлені в тому, щоб залишити українців у себе, адже населення Європи також старіє й там бракує працівників.
Про виїзд чоловіків 18–22 років
Не очікує директорка Інституту демографії та соціальних досліджень і значного міграційного сплеску після запровадження дозволу на виїзд чоловіків віком 18–22 років. За даними Eurostat, у четвертому кварталі минулого року було зафіксовано лише незначне зростання.
«Сенс цього рішення я можу пояснити тільки одним – хотіли домогтися справедливості. Типу, у 22 році виїжджали 17-річні, тепер їм 20 – випустімо і цих. Іншої логіки взагалі не можу побачити», – сказала Лібанова.
Чому міграційна політика потребує обережності
Водночас вона закликала дуже обережно підходити до міграційної політики, щоб не повторити помилок, яких припустилися в Україні та Європі під час розселення внутрішньо переміщених осіб.
«Я завжди кажу, що еміграція – то проблема бізнесу. Це у вас робочих рук не вистачає. Державі – ну нема людей, ну й нема. А от імміграція – це проблема держави, тому що держава має відповідати за соціальний, суспільний спокій», – зазначила демограф.
На її думку, трудова міграція не є простою відповіддю на проблему дефіциту кадрів.
«Не треба думати, що президент, прем’єр чи папа римський зможуть сказати, як це треба робити, – підкреслила Елла Лібанова. – Сьогодні багато фахівців у міжнародних структурах працюють над тим, яку економіку потрібно будувати в Україні після війни. І робити це треба вже зараз, інакше після війни залишимося біля розбитого корита».
Дефіцит кадрів і потреба в новій житловій політиці
За словами Лібанової, держава та громади мають чітко прораховувати потребу в робочій силі, адже вже сьогодні виникають конфлікти між громадами, звідки люди виїжджали та куди переїжджали.
Окремих економічних механізмів, на її думку, потребуватимуть прикордонні регіони, які залишатимуться ризиковими навіть після завершення війни.
Треба міняти підхід до того, що житло має бути виключно у власності, і паралельно розвивати комунальне й орендне житло з належним захистом прав орендарів і орендодавців, додає вона. Переглядати ставлення до освіти та робітничих професій.
Чому молодь не обирає робітничі професії
«У нас не хочуть іти в коледжі. Ми проводили обстеження два роки поспіль після 14-го, але перед 22 роком. Ставили молоді одне питання: якщо буде гарантована зайнятість із зарплатою вищою, ніж після університету, ви підете в коледж? 90 % сказали ні», – розповіла Лібанова.
Вона додала, що подібна ситуація спостерігається і за кордоном: молодь неохоче обирає інженерні чи будівельні професії, натомість прагне працювати у творчих і креативних сферах.
Україні доведеться залучати трудових мігрантів
Директор Інституту демографії та соціальних досліджень прогнозує, що через дефіцит кадрів Україна буде змушена залучати працівників робітничих спеціальностей з інших країн. При цьому державна міграційна політика має передбачати квоти та чіткі умови такого залучення.
«Я абсолютно чітко розумію: доведеться залучати будівельників. Звідки? А звідки вийде. Можна сподіватися, що верхівку зможемо залучити з Європи. Але низові структури доведеться, скоріше за все, з Бангладеш. Я дуже не хочу, щоб це був Іран, Ірак або Сирія», – заявила Елла Лібанова.
Водночас вона наголосила, що іноземних працівників не варто селити компактно. За її словами, досвід із ВПО показав неефективність такого підходу, адже люди залишаються у власній «бульбашці» й не інтегруються в нове середовище.
Читайте також: Уряд визначився з ціною на електроенергію для населення