Кам’янське, згадуємо наших загиблих Героїв поіменно: Олег Семиліт, Андрій Наконечний 

Загальнонаціональна хвилина мовчання

Андрій Васильович Наконечний 

2 січня 2025 року Андрій героїчно загинув поблизу населеного пункту Суджа Курської області РФ. Внаслідок атаки ворожим fpv-дроном воїн дістав поранення, несумісні з життям.

Наконечний Андрій Васильович народився 26 листопада 1996 року в Кам’янському (до 2016 року – Дніпродзержинськ).

Ще в школі він вирішив пов’язати своє життя з військовою справою, тому продовжив навчання у Дніпровському державному технічному університеті з посиленою військовою підготовкою та закінчив Національний університет «Запорізька політехніка», отримавши звання молодшого лейтенанта.

Працював у корпорації “АТБ-Маркет” старшим комірником. Одружився, народилася чарівна донечка Василина.

У березні 2024 року став на захист країни. Він був справедливим, дбав про своїх людей. Андрій виконував свій військовий обов’язок як відповідальний командир взводу артилерійського дивізіону 3-ї артилерійської батареї 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Мав звання лейтенанта.

Мама пишається своїм єдиним сином-героєм. Андрій багато мріяв про майбутнє, але, на жаль, його мрії більше не здійсняться.

Указом Президента України від 20 лютого 2025 року № 91/2025 за особливу мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Похований 4 січня 2025 року на Алеї Героїв кладовища на вул. Весняній.

Олег Анатолійович Семиліт

Солдат Семиліт Олег Анатолійович загинув 4 січня 2025 в бою поблизу населеного пункту Новоєгорівка на Луганщині.

Олег Семиліт народився 7 червня 1980 року в Дніпропетровську. У 2006 році закінчив Дніпропетровський національний університет. Був приватним підприємцем. Звернувшись до рекрутингового центру в червні 2024 року, став до лав 3-ї окремої штурмової бригади Збройних Сил України, де зарекомендував себе з найкращого боку і досить швидко отримав посаду командира відділення.

У нього залишилися дружина, донька, батько та сестра.

Похований 10 січня 2025 року на Алеї Героїв кладовища на вул. Весняній.

Джерело інформації – https://www.nebesnavarta.dp.ua/

Підготував до публікації Ігор Кузьминський