Нижня колонія – легендарне селище в історії Кам’янського (старовинні фото вулиць та його мешканців)

Поселення виникло наприкінці ХІХ століття. Вже на той час вулиці мали електричне освітлення та водопровід.

Селище збудували одночасно із Дніпровським металургійним заводом, який запрацював на землях Кам’янського з 1889 року. У Нижній колонії проживали робітники, майстри та деякі службовці цього майбутнього містоутворюючого підприємства.

Де було розташоване поселення

Сьогодні лівий кордон Нижньої колонії можна було б побачити в районі селища Піски, правий – займав би частину нинішньої промзони Каметсталі/ДМК.

Умовним кордоном між Верхньою колонією (де мешкали службовці та адміністрація підприємства) та Нижньою була б нинішня вулиця Вокзальна та залізнична колія.

До речі, заводські потяги тут курсують і сьогодні. Спуститися з Верхньої колонії до Нижньої (яка так і називалася, бо була розташована нижче) можна було через міст. Його називали «шляхопроводом». Зазначимо, що теперішній міст, що веде територією заводу від нижньої прохідної у бік аглофабрики, на думку історика Олександра Слонєвського, розташований фактично там, де й був зазначений «шляхопровід». Ось він на старовинній листівці (з фондів Музею ДМК):

 

Розміри селища і як усе було облаштовано

Нижня колонія налічувала 129 будинків: 66 із них були дерев’яними, 19 – дерев’яними, але обкладеними цеглою, 44 – кам’яними.

Усі будинки були одноповерхові, переважно розраховані на дві квартири. У кожній квартирі була передбачена передня, комора та кухня. Також було кілька будинків казарменного типу – на 4 та 8 квартир. Для кожного будинку був передбачений сад, дерев’яні сараї та льодовик (для зберігання продуктів).

Варто зазначити, що наприкінці XIX століття на вулицях Нижньої колонії вже було електричне освітлення та водопровід (гідранти були встановлені на кожній вулиці та у кожному садку).

Багато джерел про історію міста також свідчать: у Нижній колонії (до речі, як і Верхній) було дуже багато дерев. В одній із старовинних книг написано буквально таке: «Колонии утопали в садах»…

Кінець історії

Зазначене селище проіснувало до кінця 20-х – початку 30-х років минулого століття. Його було знесено під час масштабної реконструкції Дніпровського державного заводу. Вона проходила під керівництвом тодішнього технічного директора Івана Павловича Бардіна (працював на цій посаді з 1925 до 1929 року). Саме він запропонував розширювати завод у бік Нижньої колонії.

Ось фото цих подій, джерело – сторінка краєзнавця Дмитра Кубанова: 

За інформацією старожила Віталія Шрамка, мешканців селища переселили до поселення під назвою “Городок”. Це двоповерхові будиночки у периметрі нинішнього пр. Шевченка – вул. Павловської, Спортивної. Ці будинки збереглися й досі.

Друга хвиля переселення з Нижньої колонії почалася в 1932 році на зведену за півтора року вулицю з 13 будинками (тоді вона називалася Комунарною, пізніше – вул. Манаєнкова, а зараз це Архітектурна).

Решту колишніх мешканців Нижньої колонії переселили до кількох 4-поверхових будинків у верхній частині нинішнього пр. Шевченка (ліва сторона). Їх можна побачити й зараз.

До речі, судячи з нових даних проекту oldmaps.dp.ua (синхронізує інформацію старих фотознімків та сучасних гугл-карт), у 1940-х та 1950-х частина будівель Нижньої колонії в районі нинішньої вулиці Коваленка та Прохідного тупика ще не були знесені. Про це свідчать дані Плану м. Дніпродзержинська, датованого 1956 р.

Вулиці та люди старовинного селища

У червні 2026 року у любителів історії з’явилася можливість побачити цікаві добірки старовинних світлин з історії нашого міста (деякі публікуються вперше). Вони зібрані у новій книзі «Альбом видів Дніпровського Заводу та Заводського поселення 1888 по 1918. Південно-Російське Дніпровське Металургійне Товариство». Автор (упорядник) – історик Олександр Слонєвський. У даній публікації пропонуємо фото, взяті з цього видання, які стосуються саме Нижньої колонії.

Також під час підготовки даної публікації використано:
книги «По Екатерининской железной дороге» (издана в 1903 г.), «Описание Днепровского завода Южно-Русского Днепровского Металлургического общества» (издана в 1908 г.);
дослідження краєзнавців: Олександра Слонєвського, Дмитра Кубанова, Людмили Глок, Віталія Шрамка.

Ігор Кузьминський