90 років Кам’янському ліцею №16: як усе починалося (рідкісне фото)

Про непросту долю першого випуску та багато іншого.

Унікальне фото
У 2019 році до редакції «Нашого Репортера» потрапила історична реліквія – фотографія першого випуску середньої школи №16 (сьогодні – ліцей № 16 на пр. Шевченка). Світлину зроблено у 1937 році. На фото – учні першого випускного класу цієї школи, класний керівник, вчителі, завуч та директор. Доповнює композицію панорама довоєнного Дніпровського металургійного заводу.

Історичний знімок нам передала Антоніна Макарівна Волосова. Тоді жінці було 90 років. Фотографія належала її старшій сестрі, Надії Коробко, яка навчалася у цьому випускному класі. Її портрет знаходиться праворуч, у другому ряду.

Середня школа №16 відкрилася у 1935 році. Антоніна Макарівна розповідала, що клас її сестри формували із учнів інших шкіл. До складу викладачів також увійшло чимало вчителів з інших навчальних закладів міста.

Долі людські
У далекому 1937-му учні та педагоги, яких ми бачимо на цьому знімку, навіть не підозрювали, які випробування на них чекають попереду…

Першого директора школи, Олексія Михайловича Забігайло (його фото зверху, в центрі), цього ж року буде репресовано. Тому другий випуск (1937–1938 рр.) навчальний заклад проведе без директора.

Федір Максимович Карайбіда, завуч (він ліворуч від директора) піде рядовим на фронт. Буде поранений. На посаду завуча школи № 16 повернеться 1948 року.

Випускник Василь Явкін (другий ряд праворуч) усі чотири роки війни з фашистською Німеччиною буде розвідником.

Зоя Фролова (другий ряд зліва) у роки німецької окупації допомагатиме учасникам підпілля. Її брат Максим Юхимович Фролов буде начальником санітарного поїзда. А 1945-го, після війни, він стане директором цієї самої 16-ї школи. На цій посаді Максим Юхимович пропрацює до 1959 року.

Доля Надії Коробко, сестри Антоніни Макарівни, складеться трагічно. У 1943 році, під час фашистської окупації, вона помре від туберкульозу…

Дитинство дніпродзержинців у 1930-1940 роки
Родина Антоніни Макарівни жила у приватному будинку на Садовій, 2. Навчалася вона у школі №3 (біля театру). У дитинстві її улюбленими захопленнями були книги та кіно. За словами Антоніни Макарівни, школярів тоді часто водили до кінотеатру «Смичка» (після Другої світової війни його перейменують на «Славу»). Він знаходився на місці сучасної поліклініки ДМК. Кіносеанс у «Смичці» коштував 25 копійок.

Ще Антоніна Макарівна розповідала, що найкращим учням тоді давали квитки до «Будинку піонерів» (розташовувався у будівлі колишнього музею ДМК, де сьогодні знаходиться Мала сцена театру). Там було багато цікавих гуртків. А найбільше в «Будинку піонерів» маленькій Антоніні подобався драмгурток. Адже там розігрували її улюблені казки.

І ще трохи історії
За інформацією краєзнавця Дмитра Кубанова, у 1935 році на вулиці Сировця (проспект Шевченка) було збудовано дві школи:
– №16 (стара будівля сучасного колегіуму №16, проспект Шевченка, 8);
– №18 (проспект Шевченка, 46. Сьогодні це офісний центр «Меркурій»).

Того ж таки 1935 року в нашому місті було відкрито трамвайне сполучення. Гілка першого трамвайного маршруту проходила вулицею Сировця (фактично так, як зараз курсують вагони маршруту № 4). Багато років трамваї зупинялися якраз навпроти входу до старої будівлі школи №16.

Моя мама, Зоя Іванівна, яка навчалася у школі №18, розповідала, що після Другої світової війни її школа була тільки для дівчат, а у школі №16 навчалися хлопчики. За її словами, ці дві школи товаришували. По черзі влаштовували вечори із танцями під патефон. Був і загальний хор, який вели Федір Максимович Карайбіда та його дружина.

У 1954 році роздільне навчання хлопчиків і дівчаток скасували. Учнів двох шкіл перемішали. Частину дівчат зі школи №18 перевели до школи №16, частину хлопчиків – до 18-ї школи.

У 1960 році в школі № 16 почали поглиблено викладати англійську мову – з першого класу. Тоді в решті шкіл міста іноземні мови вивчали з 4-го класу. Знаючі люди говорили, що поглиблене вивчення англійської у 16-й з’явилося не просто так. Нібито його запровадили під конкретного директора, переведеного сюди із самої столиці. Багато батьків захотіли, щоб їхні діти навчалися саме тут. Ймовірно, саме тому у 1963 році до школи № 16 було прибудовано 3-поверховий корпус. На заставці знімок тих років із архівів Віктора Куленка та Дмитра Кубанова.

В історії ліцею №16 ще багато цікавих сторінок. Можна багато розповісти про його педагогів та учнів. Але це теми інших публікацій. А сьогодні ми із задоволенням вітаємо з ювілеєм один із найстаріших навчальних закладів міста. Мирного неба тобі, ліцей №16, ясного світла у вікнах, талановитих, вдячних учнів!

Перший клас середньої школи № 16 у 1949 році

1-А клас, 1989 рік

Галина Денисова

Читайте також: Трамваю у Кам’янському – 90 років! Є що згадати (історія у фотографіях)