Хореограф, режисер, художник. Він привіз сучасний балет у Дніпродзержинськ/Кам’янське

Сьогодні Анатолію Бедичеву виповнилося б 75 років.

Він народився 16 грудня 1948 р. у с. П’янкове Пермської області. Як розповідав сам Анатолій Бедичев в інтерв’ю газеті «Дніпро вечірній» (9 березня 1990 р.), його з дитинства оточували люди, які зналися на мистецтві. Але справжнє розуміння музики прийшло, коли почув третій концерт Рахманінова.

Хореограф
У 1968 р. А. Бедичев закінчив Пермське хореографічне училище, потім, у 1976 році – ГІТІС (Державний інститут театрального мистецтва), факультет «режисура балету». Йому вдалося поєднати всі свої захоплення у роботі постановника.

Анатолій Бедичев працював в оперно-балетних театрах Йошкар-Оли, Харкова, Волгограда, Чернігова, Бреста, Новосибірська, Запоріжжя, Миколаєва, Томська. А потім раптом все кинув і поїхав до Дніпродзержинська (Кам’янського). У нещодавно відкритому музично-драматичному театрі ім. Лесі Українки він створив невелику, проте власну трупу.

У нашому театрі він понад десять років був головним балетмейстером. Ставив танці у мюзиклах, оперетах та музичних спектаклях. І, звісно, балети! Постановки Анатолія Бедичева – це синтез акторської гри, танцю, пантоміми та акробатики, найближче до стилю модерн. Про них захопливо писали столичні критики, які бачили вистави нашого театру на гастролях.

Його першою постановкою у Дніпродзержинську була музична вистава «Темп-1929» М. Захарова та Г. Гладкова (за творами М. Погодіна). Містянам запам’яталися хореографічні вистави «Ліцедеї» (сім новел на музику І. С. Баха, К. Пендерецького, Д. Тухманова), «Танцюємо Вівальді, або Весняне чаклунство» на музику концертів «Пори року», «Грані», до якої увійшли одноактні балети “Роздуми”, “Марсій” та власна хореографічна версія “Петрушки” І. Стравінського.

А ще були чудові казки: «Соловей» (Г. Андерсен), «Кішка, яка гуляла сама по собі» (Р. Кіплінг), «Попелюшка» Є. Шварца (композитор В. Березін), пластична версія драми М. Метерлінка «Сліпі» та сучасні камерні балети: «Контрапункти», «Фатум», «Хореографічне приношення», спектакль «Два вінки сонетів» за циклами М. Волошина.

Художник, поет, романіст
Ставши хореографом, Анатолій Бедичев не припинив малювати. Здебільшого гуашшю, тушшю, пером. І знову, як у танці, винайшов свою власну техніку. Сюжети – біблійні, міфічні та фантастичні. Він стверджував, що картини з’являються ледь не самі по собі. Сюжет існує. Його треба вгадати та звільнити. «Накидаю кружечки та петельки, з них виникає щось. Мій метод – почути. Призначення – перекласти ідеї тонкого плану на наш рівень».

 

Більшість його робіт розійшлися по приватних колекціях. Але у місті таки відбулися дві художньо-меморіальні виставки: у грудні 2018 р. у Музеї історії Кам’янського та у березні 2021 р. у Блакитній вітальні театру.

А ще Бедичев писав вірші та прозу. Він завжди мав безліч творчих ідей – задуми картин, п’єс, спектаклів. Втілити встиг не всі. Анатолій Бедичев пішов із життя у 2016 році. Мені розповідали, що він дуже вірив у те, що все у нашому житті відбувається не випадково. 16 грудня у нашому театрі давали авантюрну комедію «БЛЕЗ». З хореографією Бедичева. Ніхто не підгадував відновити цю виставу саме 16 грудня. Так вийшло. Випадково?

Редакція дякує пресслужбі театру за допомогу у підготовці матеріалу. Також використано інформацію зі сторінки центральної бібліотеки Кам’янського.

Галина Денисова

Читайте також: Яків Куценко – багатогранна людина з Кам’янського