У Кам’янському невідомі «герої» успішно воюють із пам’яттю про загиблого генерала-фронтовика (фотофакт)

Про інцидент журналісту стало відомо сьогодні, 28 лютого. На пам’ятній дошці, яка розташована на будинку № 44 на проспекті Свободи, зловмисники написали «Геть». Піти геть наш земляк Іван Михайлович Шепетов не може, оскільки ще в 1943 році був страчений в нацистському концтаборі СС «Флоссенберг».

На жаль, це вже не перший випадок подібних дій у нашому місті (до цього вже опоганювали подібні місця пам’яті).

Не виключено, що агентура країни-агресора таким чином намагається вплинути на єднання наших громадян, які згуртувалися перед обличчям спільного ворога. Висловлюємо сподівання, що правоохоронці встановлять зловмисників.

Редакція ж у свою чергу пропонує пригадати, ким був Іван Михайлович Шепетов.

Незламаний генерал

Народився він у Кам’янському 1902 р. у сім’ї робітника. На Дніпровському заводі пропрацював 4 роки, з 1914-го до 1918-го. Прийшов на підприємство у 12 років, був хлопчиком-розсильним, потім учнем токаря, потім молотобойцем. Коли хлопцеві було 14 років, його батько, кочегар котельного відділення заводу, загинув на виробництві через нещасний випадок.

У 16 років Іван стає бійцем Дніпровського партизанського загону, беручи участь у громадянській війні. Усе своє подальше життя він пов’язує з військовою службою, закінчивши після війни піхотні курси, кавалерійську школу та військово-політичні курси.

За дитячими спогадами його сина, Юрія Шепетова, жили вони бідно: «Я всегда хотел есть. Пайка отца хватало на неделю. У меня было жуткое малокровие, в глазах рябило, и я часто терял сознание. В детском саду тарелки вылизывались до блеска. В последний раз я видел отца 24 июля 1941 г. Он и сейчас стоит перед моими глазами. Молодой, энергичный, с букетом роз, который он принес маме на прощанье. А мне он снял с руки и отдал на память свои часы. Для меня это был самый дорогой подарок на всю жизнь. Больше мы не виделись и не обменивались ни одной весточкой, так как оказались в оккупации».

З перших днів війни Шепетов командував 96-й гірничострілецькою дивізією (18-та армія, Південний фронт). За блискуче проведені бої біля Голованівська та Первомайська, за прорив німецького оточення 15 серпня біля міста Миколаєва Івану Шепетову надали звання Героя Радянського Союзу. Через два місяці, 12 жовтня 1941-го, відважному комдиву, полковнику І.М.Шепетову надано військове звання «генерал-майор».

За час війни Шепетов був поранений і тричі контужений, але дивізію не залишав. Біля села Іванівка генерал Шепетов був контужений розривом снаряда, поранений і у тяжкому стані потрапив у полон. Більше місяця його лікували у німецькому шпиталі в офіцерському таборі військовополонених.

Генерал був твердий духом, упевнений у перемозі Червоної армії, про що говорив усім і скрізь. У грудні 1942-го за непримиренну позицію та відкриту агітацію Шепетова відправили до в’язниці у Нюрнберг, а звідти, згідно з вироком суду, – до концтабору смерті СС “Флоссенберг”. Саме там у травні 1943-го його стратили (імовірно, розстріляли).

Під час підготовки статті використовувалися матеріали Народного музею ДМК.

P. S. Коли закінчиться війна, було б добре знайти кошти на відновлення цієї дошки.

Ігор Кузьминський