Цей день в історії Кам’янського: 26 серпня – річниця смерті Ігнатія Ясюковича

Він багато зробив для того, щоб село перетворилося на місто.

Хто такий Ігнатій Ясюкович
Нащадок старовинного польського дворянського роду, він народився 1847 року у місті Ковно (зараз – Каунас, Литва). Інженерну освіту здобув у Петербурзькому технологічному інституті. У Кам’янське приїхав у 1888 році, щоб керувати будівництвом та пуском металургійного заводу для Південно-Руського Дніпровського Металургійного (акціонерного) товариства. У віці 41 року Ігнатій Ясюкович вже був відомим у інженерних колах фахівцем із значним досвідом роботи.

Він жив у Кам’янському до 1903 року. За цей час під його керівництвом було не лише успішно завершено будівництво заводу, повноцінно запущено технологічний процес виробництва, а й досягнуто вражаючих показників якості продукції. 1 березня 1889 року на підприємстві була задута перша доменна піч. І цього року завод отримав Велику золоту медаль на Всесвітній промисловій виставці в Парижі. А в 1896 за високу якість продукції, представленої на Всеросійській промисловій виставці в Нижньому Новгороді, підприємство удостоїлося права надалі маркувати свої вироби державним гербом.

У 1903 році Ігнатій Ясюкович став директором-розпорядником всього Південно-Руського Дніпровського Металургійного товариства. 

Правління акціонерного товариства влаштвувало, щоб директор-розпорядник займався виключно виробництвом. Будівництво житла та інфраструктури у Кам’янському було особистою ініціативою Ясюковича. В результаті, їдучи на підвищення до Петербурга, він залишав на березі Дніпра не лише налагоджене виробництво, а й збудоване поряд з ним повноцінне поселення європейського типу з двома новими храмами – православною церквою Святого Миколая (сьогодні собор) та костелом Святого Миколая, чудовою будівлею заводоуправління, житловими будинками з усіма зручностями, поштою, лікарнею, залізничним вокзалом, театром (тоді він називався Народною аудиторією)… Збудовані за І. Ясюковича будівлі пережили складні часи і сьогодні є справжніми окрасами нашого міста.

До Кам’янського Ігнатій Ясюкович більше не повертався. Він прожив 66 років і помер у 1914 році, в ніч із 26 на 27 серпня, у польському місті Кутно. 

Спадкоємці та пам’ять 
І. Ясюкович був одружений. В родині було 4 сина. Один із них помер у юному віці та був похований на заводському громадському цвинтарі в Кам’янському (сьогодні на цьому місці розташований центральний міський парк). Нащадки Ясюковича мешкають в Англії. Історик Олександр Слонєвський зустрічався з його онукою Ханною Ясюкович-Шленкер (вже померла) та її сином Яном Шленкером.

Завдяки Олександру Слонєвському після довгих років забуття до нашого міста повернулася пам’ять про Ігнатія Ясюковича. 17 липня 2014 року поряд з будівлею заводоуправління було відкрито погруддя директора-розпорядника заводу, який розгорнув у Кам’янському міське будівництво.

Під час підготовки публікації використані матеріали книг та статті:
Олександр Слоневський, Олег Мороз «Білі плями історії Кам’янського-Дніпродзержинська»,
Наталія Буланова «Кам’янське – етюди у стилі ретро»,
Наталія Буланова, Ольга Самойленко, Лілія Кравцова «Каменське та її околиці середини XVIII – початку ХХ століття».

Галина Денисова

Читайте також: Чарівна неоготика: історія знаменитого костелу в Кам’янському