Чарівна неоготика: історія знаменитого костелу в Кам’янському

31 березня віряни-католики відзначили Великдень. У ці весняні дні, дивлячись на величні вежі костелу, ми пропонуємо згадати історію цього храму.

Костел Святого Миколая відкрили у 1897 р. Будівництво велося два роки під керівництвом архітектора Станіслава-Антона Юліановича Харманського. Архітектурний стиль храму називається неоготика. До революції 1917 р. в костелі було понад 6 800 парафіян. Практично щонеділі тут проводилися вінчання. На заставці – фотографія костелу на початку ХХ століття з книги «Описание Днепровского завода» (видання 1908 року).

Перед освяченням храму, 1898 р. (з фондів Музею ДМК)

Костел був релігійним та культурним центром для тисяч поляків, які приїхали працювати на Дніпровський металургійний завод. Крім вихідців із Польщі, у костел ходили чехи, німці, італійці, французи, прибалти, які також прибули на роботу до Кам’янського.

Щоб отримати дозвіл на будівництво цього католицького храму, тодішньому директору-розпоряднику заводу Ігнатію Ясюковичу довелося через міністра МВС Івана Дурново звертатися до царя Російської імперії Олександра III. Кошти на будівництво костелу зібрали з особистих внесків заводчан-католиків за участю Дніпровського заводу.

Центральний вхід до костелу, 1905 р. (з книги О. Слоневського «Історія костелу св. Миколая»)

Знавці історії Кам’янського обов’язково пригадають, що будівництво двох головних храмів нашого міста (костелу та православного собору, також названого на честь Святого Миколая) почалося у зв’язку з порятунком царевича Миколи (майбутнього Миколи II, останнього царя Російської імперії) від небезпечного замаху. На нього напали у 1891 р. під час подорожі до Японії.

Запустіння та відродження
Радянський час став найважчим періодом для храму та його парафіян. Багато поляків залишили місто. Священники костелу зазнавали репресій. У 1929 році більшовики відібрали костел у вірян. До 1991 р. тут розташовувалися призовний пункт військкомату, склад, ДТСААФ, автосервіс тощо. У 1948 р. внутрішній простір храму був розділений на два поверхи, а ґанок із центральним входом спотворили прибудовою із силікатної цегли зі сходами всередині.

Костел в радянські часи (з книги О. Слоневського «Історія костелу св. Миколая»)

В 1990 році у Дніпродзержинську склалася «Ініціативна група з порятунку костелу». До неї увійшли:
– Ніна Циганок, директор Музею історії міста;
– Михайло Васильєв, директор Музею ДМК;
– Олена Фесун, заввідділом культури міськради;
– Олександр Слоневський, депутат міськради.

Дивно і символічно, що далекі від релігії люди об’єдналися, щоб урятувати храм.
Римсько-католицьку громаду у м. Дніпродзержинську зареєстрували 4 березня 1992 року. А 17 липня 1992 р. міськвиконком виніс рішення № 484 «Про передачу будівлі римо-католицької церкви Святого Миколая та прилеглої до неї території». Документ підписав Сергій Шершньов, тодішній голова міськвиконкому. Храм повернули вірянам.

Відновлення та реконструкція (з книги О. Слоневського «Історія костелу св. Миколая»)

У сховищі Музею історії міста знайшлися дерев’яні статуї святих та розп’яття, вивезені комуністами з костелу. Сильно пошкоджене розп’яття відновлювали Фелікс Сорокін, реставратор музею історії, та скульптор Гарник Хачатрян. Фігури святих відправляли для ремонту до Національного науково-дослідного реставраційного центру (м. Київ). Роботи проводилися коштом міських меценатів.

На жаль, не збереглося жодної фотографії первісного внутрішнього оздоблення костелу. Ми не знаємо, якими були оригінальні розписи, де розташовувалися сповідальні.

Подарунок іспанських майстрів
Завдяки особистим контактам священників та ченців-капуцинів про відроджену парафію дізналися далеко за межами України. Спеціально для нашого костелу відомі в Європі архітектори, що спеціалізуються на церковних інтер’єрах, розробили проект завівтарного образу (ретабль), який увінчує храмовий простір. Автор ідеї, архітектурного рішення та проекту – Кіко Аргуельо, лауреат Національної премії Королівської академії образотворчих мистецтв Іспанії, автор виконавчого проекту – Маттіа дель Прете. Джерелом натхнення для них стала знаменита «Трійця» Андрія Рубльова. Триптих зображує Різдво Христа, Святу Трійцю та Воскресіння Христове. Це фреска, виконана по римській штукатурці. Зображення за ескізами Кіко Аргуельо виконали художники Давид Лопес та Давид Пардаль. Іноземні майстри приїжджали до нашого міста восени 2008 року.

Автори свідомо обрали візантійську стилістику – це дружній жест щодо православних християн нашого міста, символічний міст між двома культурами. Художники не взяли плати за свою роботу, їм відшкодували лише вартість проїзду та витратних матеріалів. Парафіяни костелу вперше побачили фреску 6 грудня 2008 р.

Храм у наш час
Сьогодні костел Святого Миколая – це діючий храм. Парафія Кам’янського є частиною Харківсько-Запорізької єпархії Римсько-католицької церкви України. З того часу, як тут відновилися богослужіння, костел змінився і помолодшав. Сьогодні його по праву можна назвати однією з візитівок міста та його архітектурною родзинкою.

Займаються приходом та проводять богослужіння ченці ордена Капуцинів. Нині настоятелем парафії є брат Владислав.

На території костелу надають гуманітарну допомогу (особливо допомагають переселенцям). У понеділок, середу та п’ятницю працює безкоштовна їдальня для тих, хто опинився у складних життєвих обставинах. Нужденним допомагають одягом, взуттям та іншими необхідними речами.

Під час підготовки матеріалу використано книгу О. Слоневського «Історія костелу св. Миколая», про завівтарний образ розповіли парафіяни костелу.

Галина Денисова

Читайте також: Брати Крикент: родинна історія лікарів з Кам’янського