Катастрофа автобуса «Дніпродзержинськ – Миколаївка»: 45 років по тому (публікується вперше)

Виявляється, у 1979 році, через тиждень після авіатрощі двох літаків, біля нашого міста сталася ще одна страшна аварія.

Пролог

Суботній день 18 серпня 1979 року. Переповнений міський автобус «Ікарус» вирушає у бік сіл Курилівка та Миколаївка з невеликої проміжної автостанції на дев’ятому мікрорайоні (сьогодні мало хто й пам’ятає, що така була). У салоні багато хто один одного знає. Всім треба їхати, але водій пригальмував: молодий чоловік Юрій із симпатичною дівчинкою Златою на руках біжить за автобусом що є сили, оскільки наступний рейс за годину. Встиг. Зміг стати буквально на останню сходинку заднього майданчика. Якби ж він тоді спізнився…

Вже дуже скоро, слідуючи звичним маршрутом, автобус з’явиться на так званому Курилівському перехресті, там і зараз є ця зупинка. Від неї – дорога на Курилівський залізничний переїзд. Але проїхати його «Ікарусу» не судилося.

За словами очевидців, після зіткнення із вантажним потягом загинуло 13 пасажирів цього автобуса. На жаль, у цьому списку навіки залишилися і Юрій із маленькою донькою Златою.

Поранених було набагато більше. За інформацією свідків, багатьох везли у «вісімку», і там було того дня, як у фронтовому шпиталі. А от у ЗМІ про цю катастрофу тоді нічого так і не повідомили.

З роками ці події почали йти у минуле. І сьогодні про цей епізод історії нашого міста ви не знайдете інформації навіть у міському музеї. Ще трохи – і все це пішло б в забуття.

По крихтах…

Так сталося, що маршрут «Дніпродзержинськ – Миколаївка» журналісту теж не чужий. Дідусь, Михайло Степанович, їздив ним до себе на пасіку, що була в тому самому селі. Доля склалася так, що поїхав він тієї трагічної суботи на годину раніше, що й врятувало йому життя.

А мама, Ганна Михайлівна, у ті роки працювала на лівобережній котельні. Багато хто з її співробітників були жителями Курилівки (значна частина постраждалих була саме звідти). За словами колег, вона розповідала, що для села це була велика трагедія.

Дідуся давно немає, ну а мамі через стільки років вже важко згадати дату цих подій (одна з відправних точок для збирання та пошуку інформації). Пам’ятає, що це сталося невдовзі після авіакатастрофи (але 1979 року чи наступного року – не впевнена).

Готуючи історичні матеріали про зіткнення літаків над Дніпродзержинськом, журналіст згадував і про аварію з «Ікарусом». Була надія, що серед читачів свідки знайдуться, і вона справдилася. Безперечно, спогади вартували співрозмовниці непростих внутрішніх зусиль. Адже фактично ще раз довелося прожити жахливий момент, через який загинув маленький син.

“Дивись, поїзд!..”

За словами учасниці тих подій (ім’я та прізвище не публікуємо), від’їхавши від автостанції, водій постійно розмовляв з однією з пасажирок, яка стояла біля нього.

Проїжджаючи переїзд, він спочатку взагалі не помітив локомотив, що наближається до нього на великій швидкості. Пізніше пасажири почали кричати: «Потяг!!!». Наша співрозмовниця по сьогодні пам’ятає його величезний силует фактично біля самого автобуса.

До речі, в останній момент водій спробував виправити ситуацію і різко дав газу. Внаслідок цього автобус рушив уперед, вдалося уникнути прямого зіткнення, інакше жертв могло бути ще більше. А так потяг зачепив ділянку автобуса не більше ніж 15 см. Щоправда, і цього було достатньо, аби від удару багато людей просто «повилітали» назовні. Лише загиблих у цій аварії було 13 людей.

“Нашому Репортеру” розповіли, що потім був суд, і водієві дали 10 років в’язниці. Щоправда, за наявною інформацією, чоловік звільнився раніше. Як склалася його доля надалі – невідомо.

За словами нашої співрозмовниці, особливої допомоги сім’ям загиблих та постраждалих не було. Хіба що тодішній міський автобусний парк допомагав дещо купувати для похорону.

Документи та джерела

У розмові учасниця тих сумних подій підтвердила, що попри масштаби трагедії у ЗМІ про це не повідомляли. Щоб підтвердити це документально, редакція звернулася по допомогу до міської бібліотеки імені Шевченка. Нам знайшли підшивку міської газети “Дзержинець” за серпень 1979 року. Справді, жодної інформації про те, що в місті сталося таке страшне лихо, у газеті не було.

А от у міському архіві, де зберігаються документи місцевих органів влади, нам пощастило. Його співробітники допомогли нам розшукати Розпорядження виконкому міськради «Про надання допомоги постраждалим в автодорожній пригоді», датоване 19 серпня 1979 року. І там справді йшлося саме про аварію в Курилівці. Цим документом передбачався цілий комплекс заходів: від допомоги постраждалим до обстеження стану доріг та переїздів і профілактичної роботи з водіями.

Чітких цифр з інформацією про загиблих та поранених у тому жахливому ДТП журналісти в архіві, на жаль, не знайшли. Але факт створення для усунення наслідків аварії комісії на чолі із заступником голови міськвиконкому (посада, аналогічна сьогоднішньому меру) свідчить, що ДТП була далеко не рядовою. До речі, ще в одному знайденому документі, присвяченому цій темі, вживається навіть термін «автокатастрофа» а не «аварія».

Крапку ставити рано

Безумовно, ця публікація лише перший крок до збирання повноцінної інформації щодо цієї важливої події в історії міста. Велика надія, що містяни, які щось знають по цій темі, напишуть свої спогади в коментарях. А взагалі в ідеалі, щоби колись в експозиції міського музею цій сторінці історії нашого міста теж знайшлося місце.

Окрема подяка за допомогу у підготовці публікації:
співробітникам міської бібліотеки ім. Шевченка та Архівного управління Кам’янської міської ради.

 

Ігор Кузьминський,

Галина Денисова (фото, робота в архіві та бібліотеці)

 

Також читайте: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: унікальне фото старовинної будівлі, якої вже немає