У Кам’янському є найстаріший мотоцикл в Україні та чудова мотоколекція

Скарби ретро-гаража.

А ви знаєте, що в нашому місті є справжній музей ретро-мотоциклів? Він приватний, але відкритий для відвідування. У просторому павільйоні в зразковому порядку та відповідно до хронології виставлені мотоцикли, які випускалися у ХІХ-ХХ століттях, брали участь у Другій світовій війні на фронтах Європи та Африки, а також моторолери, велосипеди… Але про все по порядку.

Господар чудової колекції – Олександр Фролов. До пенсії він працював водієм автобуса на маршруті № 11, водив «Ікарус» із «гармошкою».

Мотоциклами захопився ще у дитинстві. А колекцію почав збирати у 2011 році. Сьогодні у нього близько 60 експонатів. Олександр живе в Романковому. На власній ділянці він збудував спеціальний павільйон для демонстрації своєї колекції. Тут і приймає відвідувачів.

Флагман європейського мотобудування
Сяючи чорним лаком, вишикувалися породисті «залізні коні» німецької компанії BMW – лідера серед європейських виробників мотоциклів 1930-1940 років. Олександр має половину модельного ряду тих років. Є і відомий R12 – спортивний мотоцикл, який розвивав рекордну на ті часи швидкість – 279,5 км/год.

Є й модель R71. Таких було випущено 3 700 екземплярів. Олександр розповів, що з цієї моделі німецького мотоцикла у 1938 році розпочалася історія виробництва мотоциклів у СРСР. В Союзі почали копіювати цю машину. Повторили усі деталі, крім карбюратора. А німці зняли модель R71 з виробництва.

Окремий ряд – продукція заводів «Красный октябрь» (Ленінград) та Іжевського заводу, починаючи з 1930-х років.

Є в колекції мотоцикл, який належав генералу Петру Григоренку. Дата першої реєстрації – 1947 рік. Ця машина має дуже маленький пробіг. Немов долею мотоциклу було призначено стати музейним експонатом, а не носитися шляхами.

Дуже симпатичні так звані «Гого-ролери» – моторолери з коляскою та без. Яскраве кольорове лакове покриття, блискучі хромовані деталі, сидіння та попона в тон. Вони досі виглядають стильно!

Мотоцикли Другої світової війни
Крім чепурненьких моторолерів, створених у мирний час, в колекції є мотоцикли, що брали участь у бойових діях: німецькі, радянські та американські.

Олександр розповів, що багато мотоциклів тієї епохи, які сьогодні знаходяться в колекціях, були свого часу підібрані на місцях боїв під Корсунь-Шевченківським та відновлені ентузіастами.

Американські мотоцикли – ті самі Harley, отримані за лендлізом. Ось один із таких мотоциклів. Він у повному бойовому спорядженні. Вдалося відновити всі елементи екіпіровки, навіть чохол для зброї, закріплений спереду. Цей мотоцикл дуже непросто завести. Потрібна особлива вправність. Одночасно треба діяти ногою, обома руками та ще тримати рівновагу. Завдання для циркового еквілібриста!

У музеї Олександра є справжні бойові Harley з європейського та африканського театрів бойових дій. Африканські пофарбовані у жовтуватий колір – під пісок пустелі.

Прадід сучасних мотоциклів та французькі моделі
Цей раритет 1893 року випуску – найстаріший мотоцикл в Україні. За словами Олександра, працює диво техніки на карбіді, шасі має угорське, двигун вироблено у Швеції. Я поцікавилася, чи можна його завести? «В принципі, можна, – відповів Олександр. – Не вистачає невеличкої деталі. Її легко відновити. Ось тільки охочих покататися не знайдеться. Двигун пихає отруйною парою біля самої ноги людини».

До речі, багато експонатів із музею Олександра на ходу. Не заводяться лише ті, до яких руки ще не дійшли. Олександр сам доглядає свою колекцію.

Мотоцикли, що представлені на другому поверсі, були виготовлені переважно французькими виробниками. Вони дуже відрізняються від продукції заводів Німеччини та США. BMW і Harley – потужні та важкі, створені для подолання труднощів у дорозі. А ці легковажні якісь… У мене склалося враження, що інженери хотіли зробити велосипеди, але останньої миті передумали. Виявилось, що я не помилилася. Олександр розповів, що французькі компанії Terrot та MOTOCONFORT справді займалися виробництвом велосипедів, а потім переключилися на виготовлення мотоциклів. Пристосовували двигуни інших компаній на свої шасі.

Ось цікавий приклад – вело-мото-тандем!

У 1970-х французьку компанію Terrot викупила японська Yamaha.

Що ще є у музеї
Тут ще багато цікавого: велосипеди різних років для дорослих та дітей. Є і кумедна дерев’яна конструкція, що діє за принципом дрезини, і модель із плетеним із лози сидінням, яка цілком підходить для принців крові.

Є дві мотовізка для інвалідів. І знову я згадала, що у нас у місті була така. Чоловік точно у такому мотовізку (тільки зеленого кольору) колись торгував на центральному ринку. Старше покоління містян його згадає.

А ще у колекції мотоциклів є сучасний шедевр дизайнерського натхнення. Ось цей мотоцикл зібрав харків’янин Олександр Шевченко. Його ім’я відоме у колах любителів мототехніки. Із заводського тут лише двигун. Все інше – від коліс до шкіряного сидіння та елементів оздоблення створено вручну. Другого такого мотоцикла немає у світі. Він авторський, єдиний, і цілком на ходу. Автор мотоцикла воював, був поранений, зараз ремонтує різну техніку для наших захисників.

Ще є діючий грамофон, платівки, старовинний одяг та взуття, посуд, статуетки, меблі… Споруджуючи свій виставковий павільйон, Олександр сховав у нього і старий сільський будинок, який стояв на цьому місці. Тепер йому не страшна негода. Усередині будинку – діюча пічка і старанно збережений інтер’єр. Так жили у селі Романкове у середині минулого століття. Навіть електропроводку Олександр залишив рідну – зовнішню. Тут теж є колекція – годинники, гасові лампи, прядки та справжні бездротові праски.

Як потрапити до музею
Побачити чудову колекцію Олександра Фролова можна за попередньою домовленістю. Телефонуйте йому на номер 067-563-62-48. Весь прибуток від екскурсій до свого музею Олександр передає на потреби ЗСУ. До речі, автентичну сільську хату господар музею не лише показує відвідувачам, а й здає в оренду для проведення застіль та урочистостей. На дворі можна посмажити шашлик, а в справжній печі приготувати щось із традиційних українських страв, як робили наші прабабусі.

Галина Денисова

Читайте також: Відраховуючи час, вони йдуть крізь століття: дивовижна колекція годинників у Кам’янському