Розповідь про жінку з Кам’янського, на честь якої назвали площу перед ДМК

До Дня пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни.

З 2021 року в Україні офіційно уведено особливий день, 14 травня, коли вшановують людей, чиє милосердя виявилося сильнішим за страх перед окупантами. Держава Ізраїль започаткувала для них особливе почесне звання – «Праведник народів світу». Місту Кам’янське теж є ким пишатися.

Подвиг мами та доньки
Софія Шаповалова мешкала у Дніпродзержинську, в Романковому. У неї були дві доньки – старша Марія (1914 року народження) та Валентина (1928 року народження). Марія (за чоловіком Подолян) мешкала у Кіровограді (зараз – м. Кропивницький), працювала на молзаводі. З 1939 року Кіровоград став обласним центром. Атестат про закінчення школи в обласному центрі відкривав більші можливості для випускників. Тож Марія забрала молодшу сестру до себе. А мама залишилася сумувати у Дніпродзержинську. Тому що мами завжди роблять так, як найкраще для їхніх дітей…

Валя жила у сестри, ходила до школи і дружила з Марійкою Тишковською, дівчинкою з єврейської родини, яка мешкала у тому ж будинку. Подруги були ровесницями, у 1941 році вони ще не отримали паспортів.

Наприкінці липня 1941 р., коли вже всі розуміли неминучість фашистської окупації, Марія Подолян відправила Валю у село до родичів. У метушні зборів забули свідоцтво про народження, воно залишилося у старшої сестри. 4 серпня гітлерівські війська увійшли до міста.

30 вересня всім євреям Кіровограда було наказано прийти на збірний пункт. Тієї ж ночі до Марії Подолян постукав незнайомий поліцай і сказав, що в дільниці перебуває її сестра і Марія має забрати її звідти. Марія схопила Валіно свідоцтво про народження та побігла до поліцейської дільниці. Але замість сестри побачила там сусідку Машу Тишковську.

Кіровоградські євреї зрозуміли, що їх будуть вбивати лише біля розстрільних ровів. Там, на краю загибелі, Марія Тишковська назвалася Валентиною Шаповаловою, сестрою Марії Подолян, українкою, яка помилково потрапила до натовпу євреїв. Ніде не говориться, як саме Маші спав на думку такий порятунок. Швидше за все, їй наказала так вчинити мама. Відмовся від мене, але живи, благай сусідку про допомогу! Тому що мами за всяку ціну рятують своїх дітей…

Марія Подолян усе зрозуміла, не роздумуючи, обійняла сусідську дівчинку як сестру, показала свідоцтво про її народження і повела додому. Кілька днів Маша Тишковська провела у квартирі Марії Подолян. Обидві розуміли, наскільки це небезпечно. Сусіди могли щось помітити і донести. Машу треба було сховати надійніше. Про те, щоб залишити її без допомоги, Марія Подолян навіть не думала. Вона вирішила відвезти дівчинку до своєї мами, до Дніпродзержинська. З Кіровограда Машу вдалося вивезти у возі під копицею сіна. Софія Шаповалова була знайома із родиною Тишковських і тепло прийняла сироту.

Сусіди Шаповалової знали, що в неї дві дочки, вона і називала Машу Тишковську своєю молодшенькою Валею. Ось тільки дуже несхожими були мати і донька. Знайшовся донощик.

Софію Шаповалову із «дочкою» викликали на допит у поліцію. Але вони не розгубилися, твердо стояли на тому, що вони – мати та дочка, рідна кров, справжні українки. Тому що мами не зраджують своїх дітей, навіть названих… І сталося диво – їх відпустили. Маша Тишковська прожила у Софії Шаповалової до визволення Кіровограда у 1944 році. З усієї великої родини тільки їй вдалося пережити війну. Теплі стосунки між Марією Тишковською та її рятівницями не переривалися. Вона завжди називала Софію Шаповалову мамою, а Марію та Валю – сестрами.

Фото на заставці: Софія Шаповалова та її названа донька Марія Тишковська

На цьому фото – Марія Тишковська та Мария Подолян

Пам’ять
14 травня 1996 року «Яд Вашем» вшанував Марію Подолян та її маму Софію Шаповалову почесним званням «Праведник народів світу». «Яд Вашем» – це ізраїльський національний меморіал, одне із завдань якого – від імені держави Ізраїль висловити подяку всім, хто, ризикуючи життям, рятував євреїв під час Голокосту. Співробітники меморіалу і сьогодні продовжують збирати та аналізувати інформацію, продовжать шукати тих, для кого в найтемніші часи доброта і милосердя не були порожніми словами. Їхні імена увічнюють на Горі Пам’яті в Єрусалимі.

А в Кам’янському з 1 березня 2019 р. пам’ять про доброту та відвагу жінки живе у назві площі, звідки щодня у всі кінці рушають трамваї та автобуси. Ця площа з’явилася на мапі міста після масштабної реконструкції на початку 1980-х років і тридцять років не мала офіційної назви. Найчастіше її називали «Площа ДМК» або «Призаводська». Наразі її офіційна назва – Площа Софії Шаповалової.

Джерело інформації: подробицями історії Софії Шаповалової та її дочок кілька років тому зі мною поділився відомий у Кам’янському журналіст та член єврейської громади Леонід Бройтман.

Галина Денисова

Читайте також: Долі кам’янчан під час Другої світової: клаптиковий костюмчик та випробування платиною