Про що розповідають старі афіші: культурне життя Кам’янського/Дніпродзержинська у 1960-2000 роки

У міській бібліотеці відбулося чергове засідання товариства краєзнавців.

Знавці історії рідного міста збиралися у четвер, 14 серпня. Тема зустрічі була перспективною – «Культурне життя Кам’янського в 1960-2000 роки». Вона зацікавила багатьох. Довелося вносити додаткові стільці.

З розповідями про знакові культурні події тих років виступили Дмитро Акименко, Марина Мусієнко, керівник творчого об’єднання «Музліт», та Володимир Кашнер, краєзнавець та ветеран журналістики.

Дмитро Акименко говорив про свою матір, Людмилу Терентіївну. Свого часу вона завідувала літературною частиною Палацу культури металургів, потім – у театрі ім. Лесі Українки, працювала у бібліотеці лікарні №9. Її добре знали у місті.

Розповідь Марини Мусієнко була про культовий молодіжний клуб «Полум’яні зорі» на Дніпробуді. Старше покоління згадає дискотеки, що проводилися тут. Як важко було на них потрапити! А який чудовий колектив бальних танців «Елегія» був там під керівництвом Миколи та Марини Дрьоміних… За словами Марини Мусієнко, усі керівники сьогоднішніх бальних студій Кам’янського починали танцювати саме в «Елегії».

Марині довелося попрацювати і у ПК металургів. З цим етапом життя у неї пов’язані настільки світлі та добрі спогади, що сьогодні вона намагається не ходити повз ПК. Занадто боляче бачити, на що він перетворився.

Натомість Марина показала рідкісні фотографії та брошури про Палац культури та про один із його уславлених колективів – ансамбль танцю «Дніпро». Ці раритети вона розшукала в центральній бібліотеці.

Володимир Кашнер поділився спогадами про студентський оркестр «Юність». Цей самодіяльний колектив був із індустріального технікуму (сьогодні – «Дніпровський професійний коледж інженерії та педагогіки», який цього року відзначив свій 80-річний ювілей).

У 1964, 1965 та 1966 роки оркестр молодих музикантів-самоучок, яким керував Валентин Яценко, дав у нашому місті три чудові концерти. Це був справді повноцінний оркестр: 4 саксафоністи, 3 тромбоністи, акордеоніст, гітарист, інші музиканти. Вони підготували та виконали перед глядачами три різні програми. Кожна складалася з двох відділень, що тривали годину. Крім музичних номерів, був ще дотепний конферанс. Одним із ведучих у двох концертах був студент індустріального технікуму Володимир Кашнер.

Оркестр «Юність» виступав на сцені ПК металургів. Був аншлаг! На першому концерті глядачі сиділи просто на підлозі у проходах. Для наступних програм, щоправда, подбали про додаткові стільці.

Четвертої програми студентський оркестр не мав. Юнаки закінчили технікум і розлетілися по різних підприємствах, різних містах. А нових ентузіастів не знайшлося.

Всі оповідачі так чи інакше зверталися у своїх спогадах до Палацу культури металургів. Це справді був потужний культурний центр міста. Багато кам’янчан пам’ятають його гуртки та концертний зал. Чудова акустика, бічні ложі, оздоблені червоним плюшем, просторий балкон з ліпниною, велика гарна люстра.

Дуже шкода палацу. Залишається сподіватися на кращі часи, коли його якщо й не відновлять у минулому блиску, то хоч реконструюють. Щоб не відверталися від будівлі зі сльозами ті, хто пам’ятає, як лунала тут музика і сяяли вогні.

Галина Денисова

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська. Долі кораблів, які носили назву нашого міста