В Україні хочуть змінити модель бронювання (що пропонують в Раді)

Бронювання від мобілізації може стати платним або передбачати обов’язкову службу в резерві. Новий законопроєкт пропонує запровадити обов’язкову участь у забезпеченні оборони для всіх, хто отримує відстрочку через роботу.

На п’ятому році повномасштабної війни питання мобілізації та економічної стійкості держави виходить на новий етап змін. Чинна система бронювання, яка значною мірою базується на підзаконних актах Кабміну, неодноразово викликала дискусії щодо прозорості та справедливості механізму. У межах нашумілої реформи мобілізації пропонується новий підхід до бронювання. Законопроєкт «Про справедливе бронювання та участь у обороні» № 15237 (дивіться за посиланням) передбачає зміну самої логіки надання відстрочки. Деталі повідомила “Судово-юридична газета”.

Йдеться про перехід від моделі, за якої заброньований працівник фактично звільняється від обов’язків щодо оборони держави, до підходу, коли особа з бронюванням бере участь у зміцненні обороноздатності в іншій формі, поєднуючи потреби економіки та оборони країни.

Законодавче закріплення критеріїв

Однією з головних ініціатив законопроєкту є внесення змін до статті 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно із запропонованими змінами, порядок і критерії бронювання мають бути закріплені безпосередньо на рівні закону.

Документ передбачає, що категорії осіб, підстави для бронювання та граничні строки відстрочки визначатимуться виключно законом, а не постановами уряду.

На практиці це має обмежити можливість оперативно змінювати правила через урядові рішення та забезпечити більшу публічність процесу, адже будь-які зміни критеріїв бронювання проходитимуть парламентський розгляд у Верховній Раді.

Стаття 3 законопроєкту також забороняє безстрокове бронювання. Таким чином планується усунути можливість отримання довічної відстрочки для окремих категорій посадовців чи працівників. Крім того, передбачено регулярну перевірку статусу заброньованих осіб на відповідність вимогам закону.

Обов’язкова участь у забезпеченні оборони

Стаття 5 законопроєкту визначає, що працівники з бронюванням повинні брати участь у забезпеченні оборони держави в одній із передбачених форм.

Документ пропонує три основні механізми такої участі:

1. Працевлаштування на об’єктах критичної інфраструктури. Йдеться про традиційну модель бронювання, коли робота у сферах енергетики, транспорту, оборонної промисловості та інших стратегічних галузях фактично прирівнюється до виконання оборонних завдань держави.

2. Служба в резерві. Такий механізм передбачає підготовку військового резерву без повного відриву працівника від роботи, але із зобов’язанням бути готовим до оперативного залучення до служби у складі ЗСУ.

3. Цільові внески на оборону. Цей підхід фактично легалізує модель так званого економічного бронювання, коли підприємство або сам працівник сплачують визначений внесок на фінансування потреб Сил оборони України.

Таким чином, законопроєкт пропонує модель, за якої заброньовані працівники беруть участь у зміцненні обороноздатності держави в іншій, але не менш важливій формі.

Окремо документ передбачає створення державного Реєстру заброньованих осіб. Важливою є норма статті 7, згідно з якою персональні дані працівників, які працюють на об’єктах критичної інфраструктури, будуть знеособлені в частині їхньої належності до конкретного об’єкта. Це має захистити критично важливі підприємства від витоку інформації про кадровий склад в умовах ракетних атак та ризиків шпигунства.

Ризики та перспективи

Запровадження механізму цільових внесків може стати додатковим джерелом фінансування оборонних потреб держави, зокрема, для закупівлі озброєння та забезпечення грошового утримання військовослужбовців ЗСУ.

Окрім фінансового аспекту, автори ініціативи акцентують увагу й на питанні соціальної справедливості. Передбачається, що обов’язкова участь заброньованих працівників у підтримці оборони – через резервну службу або цільові внески – може частково знизити суспільну напругу між громадянами, які безпосередньо беруть участь у бойових діях, і тими, хто продовжує працювати в економіці.

Водночас частина механізмів потребує додаткового врегулювання на рівні підзаконних актів. Зокрема, відкритими залишаються такі питання:

• Яким буде розмір цільового внеску? Чи буде він фіксованим, чи залежатиме від рівня заробітної плати?
• Як саме регулюватиметься служба в резерві? Яким чином організують навчання резервістів, щоб це не паралізувало роботу підприємств?
• Хто матиме доступ до даних Реєстру та як гарантуватиметься захист інформації від кібератак?

Згідно із законопроєктом, після ухвалення закону Кабмін матиме три місяці для розроблення необхідних нормативних актів і приведення власних рішень у відповідність до нових норм.