Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: кінотеатр «Слава», аптека № 31 та радіовузол (рідкісне фото)

Випадковий кадр зберіг для нас куточок міста, який давно змінився.

Це місце поряд із пам’ятником “Прометей” сьогодні не впізнати. На жаль, дуже мало фотографій залишилося з того часу, коли на місці сьогоднішньої поліклініки та інженерного корпусу металургійного заводу стояли кінотеатр, аптека та міський радіовузол.

Взимку 1974 р. цю фотографію зробив Яків Куценко – відомий у Кам’янському фотограф, кінооператор та викладач англійської мови. Як згадує він сам, 52 роки тому він поспішав на якусь чергову зйомку та йшов через сквер. Був самий початок зими. У ті роки сніг у нас випадав рідко і лежав недовго. Фотограф намагався зробити світлину цього рідкісного явища природи. Ще чекав, щоб люди пройшли, не затуляли білі «острівці». Старі будівлі фоном потрапили до кадру. І тепер ми бачимо, як виглядав проспект Свободи у той час.

Першим (справа наліво) стояв радіовузол
До революції 1917 р. тут була лютеранська церква. Працювати на Дніпровський металургійний завод приїжджали люди різних віросповідань. Облаштовувалися надовго, відкривали храми. У книзі «Описание Днепровского завода Южно-Русскаго Днепровскаго металлургическаго общества» (важливе джерело інформації для істориків та краєзнавців, видано у 1908 р.) говориться, що у 1897 р. для лютеранської громади коштом заводу було придбано Лютеранський молитовний будинок. Він розташований на верхній базарній площі с. Кам’янського. Про те, що в будівлі першого радіовузла раніше була лютеранська церква, в одному з коментарів також повідомляла Ніна Циганок – історик, колишній директор музею історії Кам’янського.

Любов Терентьєва, яка багато років пропрацювала в радіовузлі спочатку оператором, а потім кореспондентом-диктором, згадувала, що другий поверх будівлі був дуже схожий на хори в храмі. А стіни були дуже товсті. Тому влітку тут було прохолодно, а взимку тепло. У будівлі були водопровід та каналізація.

У 1960-1962 роках для центру зв’язку було зведено спеціальну будівлю на розі проспекту Свободи та вулиці Кобзарська (сьогодні тут магазин «Епіцентр»). Про це ми писали тут.

А редакція міського радіо переїхала на вулицю Арсенічева, 3, до так званого Будинку рабина. Сьогодні вулиця носить ім’я Любавицького Ребе.

Далі, в одноповерховому будинку, була аптека № 31
Анна Михайлівна Кузьминська повідомила, що аптека працювала із 1953 року. Тут не лише продавали ліки заводського виробництва, а й готували за рецептами. Я бувала тут разом із батьками у 1970-ті роки. Аптека була старою та по-своєму атмосферною. Усередині – прості білі стіни та стеля. Прилавки були високі, із темного дерева. На одному з прилавків у високій скляній посудині з водою звивалися справжні живі лікувальні п’явки.

Остання будівля особливо примітна – це кінотеатр «Слава»
Про нього писав відомий краєзнавець Дмитро Кубанов. Кінотеатр відкрили у 1914 році. Називався він гордо – «Ампір». Після революції 1917 р. його перейменували на «Смичку» (на честь єднання міста та села). Під час фашистської окупації мав назву «Україна». Після Другої світової війни кінотеатр перейменували ще раз – на «Славу». У 1949 р. його перебудували, збільшивши кількість глядацьких місць. З 1957 року у «Славі» почали демонструвати широкоекранні фільми.

Фото з архіву Світлани Михайловни Гуцуленко

У 1975 році ми всією сім’єю дивилися там прем’єру фільму-казки «Фіністр – ясний сокіл», а пізніше – японський мультфільм «Джек у Країні чудес».

Прикмета часу
За розповідями старожила та краєзнавця Віталія Шрамка, поряд із кінотеатром наприкінці 1950-х років стояв кіоск, у якому заправляли пастою стрижні (ампули) для кулькових ручок. Такі ручки тоді тільки з’явилися у продажу. Окремо від ручок змінні стрижні не продавалися. Тому послуга була популярною. Перші кулькові ручки дряпали папір і часто протікали. Довгий час школярам не дозволяли ними користуватися, щоб почерк не псувався.

Р. S. Роблячи свою фотографію у 1974 році, Яків Куценко вже знав, що засняті будинки призначені на знесення. Але тоді життя в них ще кипіло. І пішоходів у цій частині міста було набагато більше, ніж тепер. На задньому плані фотографії вже видно конструкції киснево-конверторного цеху, що піднімаються вгору.

Кінотеатр, аптеку та старий радіовузол знесли на початку 1980-х. Тоді проводилася масштабна реконструкція не лише на металургійному заводі. Поряд з новою прохідною виросли будівлі інженерного корпусу та поліклініки ДМК. Була створена необхідна місту транспортна розв’язка (площа ДМК/Софії Шаповалової), нове трамвайне кільце та ефектна будівля диспетчерської. Про це ми писали тут.

Шкода, що збереглося мало фотографій зі старими будинками. Тому щоразу так радісно бачити світлини пам’ятних з дитинства вулиць.

Ми постаралися обрати схожий ракурс місця, де стояли кінотеатр, аптека та радіовузол. Виходить, що тепер там розташована поліклініка.

Галина Денисова

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: цього дня було відкрито стадіон «Перемога»