Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: сьогодні це головна транспортна площа міста, а колись тут було 4 вулиці (ретрофото)

Згадуємо зниклі житлові масиви.

Тож запрошуємо читачів на нинішню площу Софії Шаповалової (серед мешканців її більш звично поки що називають площею ДМК). Через це місце щодня проходять/проїзджають десятки тисяч кам’янчан. Сьогодні це найжвавіша транспортна розв’язка міста. А ще пів століття тому все тут було зовсім інакше…

Зниклий район

Точну дату появи житлової забудови у цій місцевості сказати важко. Старі карти свідчать, що ще до 1875 року житлової забудови тут не було.

А от якщо поглянути на одне з перших фото (датується 1896 роком) Свято-Миколаївської церкви (сьогодні – собор), то стане зрозумілим, що наприкінці ХІХ століття ця територія вже активно обживалася:

Також з великою вірогідністю можна стверджувати, що вже в десятих роках ХХ століття картина виглядала тут таким чином.

По території сьогоднішньої площі Софії Шаповалової проходили 4 вулиці: Поштова (з провулком), Судійська, Тупа і Нарлітовська. Пролягали вони між Банним узвозом (не зберігся, починався в районі сучасного магазину «АТБ» на ДМК) та Базарним узвозом (зберігся частково, це та дорога, що від перетину проспектів Свободи та Гімназичного веде до прохідної «Каметсталі»/ДМК).

Що ж, давайте «пройдемося» зниклими вуличками…

Нам допоможе карта 1956 року (синхронізована з картою 1991 року, проект oldmaps.com.ua), де всі ці назви ще були:

ВУЛИЦЯ СУДІЙСЬКА
До нашого часу зберігся примітний орієнтир – будинок № 6 на вулиці Соборній.

До 2016 року Соборна мала назву Кірова. А на початку ХХ століття її називали Конторською, бо вела до будинку заводоуправління, яке в ті часи мало назву Головної заводської контори.

Так от, зараз у двоповерхівці за № 6 розташовується секретаріат Кам’янської та Царичанської єпархії Української православної церкви:

Напевне мало хто знає, що приблизно 120 років тому ця будівля мала назву «судійський дім». І саме з неї починалася Судійська вулиця. Вона прямувала вниз до теперішньої площі С. Шаповалової і десь в районі, де зараз здійснюється посадка на автобуси до Дніпра, впиралася у вулицю Тупу.

В історичній літературі зазначається, що на Судійській було 10 будинків. А назва походила від професії першого мешканця на прізвище Мітіль. Він був суддею.

ВУЛИЦЯ І ПРОВУЛОК ПОШТОВІ
Її початок теж був від вулиці Конторської. Сьогодні ми її побачили б в районі будинку (нової пристройки) типографії Воровського (навпроти училища).

За даними історичної літератури, вона мала 21 будинок. Ця вулиця перетинала сьогоднішню площу С. Шаповалової. Саме на колишній Поштовій розташовується теперішній магазин «Маркетопт».

Старожил Петро Коршун ще згадує про двоповерховий молитовний дім у кінці вулиці. В ньому щосуботи збиралися євреї на молитву.

Також збереглися відомості про Поштовий провулок. Він починався від Банного узвозу. Ось десь у цьому куточку, від якого зараз йде дорога до автостоянки:

Далі він тягнувся до вулиці Поштової (в район згаданого магазину «Маркетопт»).

Серед краєзнавців  й досі тривають дискусії: де ж була розташована старовинна будівля пошти? Точніше, «Поштово-телеграфного відділення», яке і дало назву вулиці та провулку. Збереглося його фото кінця ХІХ – початку ХХ століття:

І ще одна світлина 1944 року:

Дехто з істориків вважає, що цю красиву будівлю сьогодні можна було б побачити в районі згаданого магазину «Маркетопт».

Є також доволі аргументована точка зору, що будівля розміщувалася саме у Поштовому провулку (приблизно метрів 100-150 від згаданого супермаркету в напрямку стоянки).

 

ВУЛИЦЯ ТУПА
Вона починалася від Банного узвозу і закінчувалася перетином (тупиком) з Поштовою.

Збереглося фото 1978 року вулиці з такою дивакуватою назвою. На світлині один двоповерховий будинок із білої силікатної цегли, з напівпідвальними приміщеннями, а інший, нижчий за нього, – із червоної. Те, що нам здається аркою, згаданий вже краєзнавець Петро Коршун називав тунелем. І саме навпроти цих будинків, у маленькій одноповерховій хатинці, де його сім’я оселилася у 1924 році, минули дитинство та юність Петра:

Схоже, що ці будинки колись були там, де містяни зараз очікують автобуси до Дніпра.

Згадуючи дитинство, старожил пише про друзів, сім’ї сусідів. Ось, наприклад, він описує, що позаду будинків на Судійській були будиночки з покатими дахами. Схожі на сарайчики, переобладнані під житло, – з тісним коридорчиком і малесенькою кімнаткою з одним віконцем. Навіть за тими мірками автор називає жителів цього району біднотою.

А ось опис квартири на другому поверсі будинку, куди можна було потрапити, піднявшись сходами на дерев’яну веранду: «З веранди потрапляєш у кухню, а за нею – у спальню з одним високим вікном на вулицю. Таке ж вікно, яке виходило у двір, було і в кухні». А чи не про квартирку над «тунелем» йдеться?..

Сім’я Коршунів оселилася у тому районі, коли їхньому сину було років шість-сім. Хто там жив раніше, звісно, він не знав.

Додамо, що з історичної літератури відомо: на вулиці Тупій було 8 будинків. Не раніше 1960-х років її перейменували на честь героя Другої світової війни – Михайла Пивовара.

ВУЛИЦЯ НАРЛ(П)ІТОВСЬКА
Була така, виявляється. Але спогади про неї навряд чи збереглися. На старій карті навіть не розібрати, літера Л чи П.

Вулиця починалась приблизно там, де зараз сходи, що ведуть з Гімназичного проспекту на площу С. Шаповалової, перетинала Поштову, далі – Судійську і зливалася з Поштовим провулком десь на нинішній території «Каметсталі». Чи на честь «народного харчування», чи на честь «народної літератури», а може, хтось із прізвищем Нарліт там жив? Хтозна!

Варто зазначити, що, за спогадами старожила Юрія Івановича Шкляренка, весь згаданий район (Судейська, Поштова тощо) у 1940-х та 1960-х роках вважався досить престижним. Він був розташований поряд із центральною частиною міста. На той час центром вважався проспект Пеліна (сьогодні Гімназичний). Тут мешкало чимало заможних сімей.

Кінець історії і нове життя

Нагадаємо, що історичну частину Кам’янського-Дніпродзержинська, де були розташовані Базарний та Банний узвози, а також згадані в цій публікації вулички, наприкінці 1970-х – на початку 1980-х торкнулася масштабна реконструкція.

Було засипано та сплановано до рівня нинішнього Гімназичного проспекту Базарний та Банний узвози, демонтовано кінотеатр «Слава» тощо.

Саме після цих робіт з’явилася відома і така необхідна сьогодні транспортна розв’язка на площі Софії Шаповалової; нова прохідна, інженерний корпус та поліклініка ДМК.

Також нагадаємо, що у 1988 році на площі ДМК введено в експлуатацію будівлю трамвайної диспетчерської № 3.

Вона має характерну круглу форму і нагадує міжпланетний космічний корабель – «літаючу тарілку».

А от житлова забудова, яка існувала тут з кінця ХІХ по останню чверть ХХ століття залишилася лише на старовинних фото, у спогадах та публікаціях краєзнавців.

Тепер це частина історії міста.

 

P. S. Наприкінці липня цього року на площі Софії Шаповалової розпочалася масштабна реконструкція. Тож історія цього непересічного куточка міста продовжується…

Ігор Кузьминський, Людмила Глок, Світлана Брижа (фото)

 

Список використаних джерел та літератури:
Список домовласників Кам’янського 1909 року
https://www.facebook.com/photo?fbid=3641899809288898&set=oa.910506237347710
Сайт Oldmaps https://oldmaps.com.ua/kamianske/?leftmap=1956&rightmap=google#17/48.52442/34.61689
Петр Коршун «Родное Каменское, слободы, села, родословные. Воспоминания: – «Пороги», 2008
«Кам’янське та його околиці середини XVIII – початку XX ст.», автори-упорядники: Н. М. Буланова, О. М. Самойленко, Л. А. Кравцова. 2020 рік
Юрій Іванович Шкляренко – спогади