Гранулометричний склад ґрунту: класифікація та методи аналізу

Вміст різних фракцій (гранулометричний склад грунту) – це той фактор, який визначає, як земля реагує на дощ, посуху, обробіток і добрива. Тобто, її агрономічну цінність. Саме тому, аграріям потрібно періодично контролювати цей показник.

Щоб перевірити його, можна зробити аналіз ґрунту в Мікробіо Лаба та отримати результат вже за кілька днів. Він дозволяє визначити гранулометричний склад і уникнути типових помилок (неефективного внесення добрив, перезволоження і т. д.). Проте, важливо також знати базові поняття, щоб розуміти, як застосувати отриману інформацію.

Що таке гранулометричний склад ґрунту?

Важливо в першу чергу знати суть показника. Гранулометричний склад грунту – це визначення відносного вмісту механічних елементів або елементарних ґрунтових частинок різної величини у твердій фазі.

Ці частинки представлені мінеральними зернами органічними та органо-мінеральними гранулами, що вільно суспендуються у воді після руйнування клейких матеріалів. Такий показник визначає фізико-хімічні, водно-фізичні та біологічні властивості ґрунту, відображаючи характер ґрунтоутворюючих порід.

Головні фракції ґрунту

Гранулометричний склад включає камені (понад 3 мм), гравій (1-3 міліметрів), піщану фракцію, пил (крупний середній і дрібний), мул (менше 0,001 мм) та колоїдну частину. У практиці часто фокусуються на трьох ключових фракціях: мулі, піску та глині.

Класифікація ґрунтів і порід за гранулометричним складом

Система базується на підході Н.А. Качинського. Така класифікація грунтів за механічним складом передбачає виділення трьох основних груп залежно від співвідношення фізичного піску понад нуль цілих одну десяту міліметра та фізичної глини менше цієї межі. Ось основні групи

• Легкі ґрунти об’єднують піщані та супіщані типи.
• Середні охоплюють легко- і середньосуглинисті.
• Важкі представлені важкосуглинистими та глинистими.

Така класифікація враховує не лише розмір частинок але й агрономічну цінність.

Властивості ґрунтів легкого та важкого гранулометричного складу

Всі грунти за механічним складом розділяються на 3 групи: легкі, середні і важкі. У першому випадку властивості проявляються у відмінному повітрообміні, швидкому прогріванні та високій водопроникності. Вони легко обробляються, не вимагають великих зусиль на оранку.

Властивості важких різновидів навпаки забезпечують потужну вологоємність високий вміст поживних речовин і гумусу. Вони добре утримують воду для рослин. Але мінуси очевидні: погана аерація, низька фільтрація, липкість при мокрому стані та великий опір техніці. Важкі ґрунти повільно прогріваються і схильні до ущільнення. Баланс цих якостей визначає стратегію догляду.

Для чого визначати механічний склад ґрунту, і на що він впливає?

Аналіз дає чітке розуміння, як добре ґрунт утримує вологу, і який краще обрати спосіб обробки. Тобто, механічний склад грунту потрібен для більш ефективного вибору агрономічних операцій.

Він впливає на водний режим, повітряний обмін, теплопровідність, родючість, стійкість до ерозії та засолення. Без точних даних неможливо правильно спланувати полив, сівозміну чи внесення добрив. Легкі ґрунти вимагають частішого зрошення, а важкі – дренажу та розпушування. Такий підхід запобігає втратам врожаю і зберігає ресурси.

Методи визначення гранулометричного складу ґрунту

Дослідження ґрунту проводиться кількома способами, але основний з них – аерометричний метод. Він базується на вимірюванні щільності суспензії ґрунту в часі за законом Стокса. В лабораторії визначається три основних фракції мул, пісок та глина.

Далі за цими трьома результатами з використанням трикутника Ферре (Ferre triangle) визначається текстура ґрунту. Ареометричний варіант є оптимальним за співвідношенням ціна/якість і активно використовується у сучасних агролабораторіях. Додатково застосовують ситовий аналіз, піпетковий метод чи польові органолептичні способи.

Як використовувати результати на практиці?

Необхідно враховувати отримані дані при виборі агротехнічних операцій підборі культур і системі удобрення. Наприклад, для легких ґрунтів обирають посухостійкі рослини, зменшують глибину оранки і збільшують органічні добавки.

На важких ґрунтах посилюють розпушування, застосовують гіпсування і планують дренаж. Результати допомагають оптимізувати полив уникнути переущільнення і підвищити ефективність техніки.

Тепер ви знаєте, як визначити гранулометричний склад грунту, а це означає, що у вас є більше інструментів для збереження родючості.

Джерело: microbiolaba.com