Лапароскопічна хірургія при апендициті: переваги та відмінності від традиційної операції
Апендицит — одна з найчастіших причин екстреної хірургії. Щороку в Україні проводяться десятки тисяч апендектомій, і більшість пацієнтів навіть не замислюються про те, яким саме способом їм видалять апендикс. А даремно, адже вибір між лапароскопічним і відкритим втручанням суттєво впливає на період відновлення. Саме тому варто розуміти, що пропонує сучасна хірургія і як це виглядає на практиці. У Центрі хірургії та реабілітації «Геліос», де виконуються як лапароскопічні, так і відкриті апендектомії https://helyos.com.ua/hirurgiya/zagalna-hirurgiya/apendektomiya. Розглянемо основні відмінності між ними.
Дві операції з одним результатом, але різним шляхом
Класична відкрита апендектомія існує з 1894 року. Саме тоді хірург МакБерні запропонував косий розріз у правій клубовій ділянці, який досі зветься його ім’ям.
Лапароскопічний метод з’явився майже через 100 років. У 1983 році німецький гінеколог Курт Земм вперше видалив апендикс через три невеликі проколи в черевній стінці. Відтоді лапароскопія поступово витісняє відкриту операцію в більшості сучасних хірургічних центрів.
Обидва методи дають однаковий клінічний результат — видалений апендикс. Але шлях до цього результату і те, як пацієнт почувається потім, суттєво відрізняються.
Медичний факт: за даними огляду в журналі MDPI (2024), лапароскопічна апендектомія пов’язана з коротшим перебуванням у стаціонарі, меншою потребою в знеболенні та швидшим поверненням до звичайного ритму життя порівняно з відкритою операцією.
Чим відрізняється лапароскопія від відкритої операції?
При відкритій апендектомії хірург робить розріз 5–8 см, видаляє апендикс і зашиває рану пошарово. При лапароскопії роблять три проколи по 0,5–1 см, через які вводяться камера та інструменти. Черевна порожнина наповнюється вуглекислим газом для огляду, хірург видаляє запалений апендикс і дістає його через один із проколів.
Ключові відмінності для пацієнта:
- розмір рубця — три маленькі проколи проти одного помітного розрізу;
- больовий синдром після операції при лапароскопії значно менший;
- ризик інфекції рани при лапароскопії у 7 разів нижчий: 1,4% проти 10,6% при відкритому методі (дані World Journal of Emergency Surgery);
- термін виписки — в середньому 1,4 доби при лапароскопії проти 2,7 при відкритій операції;
- повернення до активності — пацієнти медичного центру «Геліос» підіймаються вже в першу добу.
Водночас лапароскопічна операція зазвичай триваліша за часом і потребує спеціального обладнання та навченої команди.
Коли застосовують кожен метод?
Лапароскопія вважається методом вибору при гострому апендициті. Особливо це актуально для жінок репродуктивного віку, оскільки під час операції можна оглянути органи малого таза і виключити гінекологічні захворювання, які можуть імітувати апендицит. Лапароскопічний доступ також часто обирають у пацієнтів із надмірною вагою через нижчий ризик ускладнень з боку післяопераційної рани.
Зверніть увагу: при перфорованому апендициті або розлитому перитоніті хірург може прийняти рішення на користь відкритої операції або перейти до неї вже під час лапароскопії. Це нормальна хірургічна практика, але 99% операцій в медичному центрі Геліос проводять саме лапароскопічно.
Як обирають метод операції при апендициті?
Метод хірургічного втручання визначають індивідуально з урахуванням форми апендициту, стану пацієнта та результатів обстеження. У Центрі хірургії та реабілітації «Геліос» виконують як лапароскопічні, так і відкриті операції, залежно від клінічної ситуації.
Якщо з’являється раптовий біль у правій нижній частині живота, особливо разом із температурою, нудотою або погіршенням самопочуття, важливо своєчасно звернутися до лікаря. Рання діагностика допомагає швидше визначити тактику лікування і зменшити ризик ускладнень.