Редакция располагает информацией врача-ординатора ревматологического отделения КНП КГС «ГБСМП» Галины Агеевой. Публикуем текст без изменений:
“Моя інформація – це погляд практичного фахівця лікаря-ревматолога на проблеми подагри у нашому місті. Пересічним громадянам дуже важко розібратися у потоці специфічної інформації щодо лікування подагри.
Багато методів, які рекомендують як надзвичайно ефективні, в їх порадах нерідко зовсім не корисні і навіть шкідливі у клінічній практиці. Буду ділитися лише тими поглядами, ефективність та безпечність яких вже доведена на практиці.
Подагра – це загальне захворювання, що характеризується порушенням обміну пуринів на тлі спадкової схильності та порушення харчового режиму. Воно супроводжується значним збільшенням рівня сечової кислоти в організмі (сиворотці крові) і відкладенням її кристалів у різних тканинах, насамперед у суглобах та у навколо суглобових тканинах.
Напад подагри проявляється раптовим дуже сильним болем та набряком суглобу, його почервонінням, шкіра стає напруженою, блискучою, а у великих суглобах накопичення рідини. Симптоматика найчастіше майже у 95% з ураженням 1-го пальця стопи і виникає рано вранці. Також можуть уражатись гомілковостопні суглоби, колінні суглоби, рідше – суглоби верхніх кінцівок. Нелікований напад подагри триває від 10днів до 3 тижнів. Фактори, які провокують напад: прийом алкоголю, або значної кількості мʼяса, значне фізичне напруження, інфекція, прийом сечогінних ліків.
Згідно з даними епідеміологічних досліджень, проведених у країнах Європи та Америки, на подагру хворіє 2,7% дорослого населення. Для нашого міста це більше 7000 населення мають хворіти на подагру. Загалом чоловіки хворіють на подагру у 15-20 разів частіше, ніж жінки у віці після 40 років. Але останнім часом все частіше діагностуються випадки розвитку подагри у віці 25-35 років.
Подагру поділяють на первинну (самостійне захворювання) та вторинну (прояви інших хвороб). Причиною виникнення первинної подагри є порушення ферментів які беруть участь у процесі утворення сечової кислоти а порушення механізмів виведення сечової кислоти нирками.
У більшості випадків перебіг подагри проходить три характерні стадії:
- Безсимптомне збільшення сечової кислоти у крові;
- Напади гострої інтерміттіруючої подагри;
- Хронічна подагра та з варіантом тофусної подагри.
Тривалість безсимптомної гіперурікемії буває різною, так при помірному збільшенні сечової кислоти крові загальна частота нападів подагри через 5 років вкладає лише 20%. Але більшість осіб із гіперурікемією ніколи не захворіють на подагру.
В інтерміттіруючому періоді чергуються гострі напади артриту з безсимптомними проміжками між ними. Природній перебіг нелакованої гострої подагри може бути від помірної болі, яка припиняється через кілька годин (мілкі напади ) до тяжких нападів довжиною 1-2 тижні. При цьому у крові майже завжди визначають підвищену концентрацію сечової кислоти. В подальшому напади стають все частішими, тривалішими і менш гострими. А проміжки між ними скорочуються та перестають бути безсимптомними – перехід у хронічну форму.
У багатьох хворих з ураженням суглобів стоп у процес втягуються колінні, ліктьові. Дрібні суглоби кистів. Хронічний подагричний артрит розвивається через 5-10 років після першого нападу та характеризується хронічним запаленням суглобів, відкладенням уратів під шкірою з утворенням щільних, виступаючих над її поверхнею подагричних вузликів (тонусів). Найчастіше вони розташовуються на ліктях, кистях, стопах, колінах, їх розмір може бути від просяної зернини до курячого яйця, малоболючі частіше білого, бувають жовтого чи кремового забарвлення. Періодично запалюються, їх вміст може виділятися через свищ.
Ниркові ураження у хворих на подагру визначають її прогноз і є звичайним проявом хвороби, їх називають подагричною невропатією. Ознаки хронічної ниркової недостатності спостерігаються приблизно у 40% хворих на подагру.
Сучасний перебіг подагри характеризується ураженням цим захворюванням молодших контингентів , утягненням у процес суглобів, частими тривалими загостреннями. Кістковими деструкціями, множинними тофусами, раннім розвитком ускладнень.
Перебіг подагри у жінок має певні особливості:
- по-перше первина подагра у них є рідким захворюванням,
- по-друге нечіткість, утертість клінічних проявів, так тонуси у жінок швидше як виключення,
- по-третє з меншою частотою ніж у чоловіків вражаються суглоби перших пальців стоп, а прояви артриту дещо легші та частіше локалізуються у суглобах пальців рук; по-четверте у жінок рідко спостерігаються ураження нирок.
У середньому помірні рентгенологічні зміни суглобів виникають у хворих на подагру через 5-8 років, а значні через 10-15 років.
Найчастіше подагра – неправильний діагноз, але це не зовсім так. Подагру можуть нагадувати кілька суглобових захворювань. Інше дрібнокристалеві артропатії, інфекційні артрити, травма. Підозру на подагру може підтвердити лише лікар-ревматолог, без його підтвердження діагноз залишається сумнівним.
Лікування хворих на подагру повинно бути спрямоване на ліквідацію гострого нападу артриту (запальних змін у суглобах), зниження вмісту в організмі сечової кислоти, відновлення функції суглобів та запобігання ускладнень. На весь період загострення з харчового раціону виключити мʼясні та рибні продукти. Дієта складається переважно з рідкої їжі (молоко, молочнокислі продукти. Киселі, компоти, овочеві супи, рідкі каші). Не голодувати, вживати до 2л рідини на добу.
Рішення почати «базову» протиурікемічну терапію при подагрі потребує дуже вдумливого розгляду, оскільки ці ліки досить токсичні. Подагра не завжди прогресує в відсутності такої терапії, а в сиворотці більшості пацієнтів концентрація уратів може бути нормалізована завдяки зміни способу життя без антигіперурікемічних ліків, відмова від алкоголю, зниження маси тіла, заміна тіазідних діуретинів ліками другого класу, дотримання дієти.
Типові помилки при медикаментозному веденні подагри, за які пацієнти розраховуються своїм здоров’ям, больовим стражданням та необоротними змінами у нирках.
– Призначення урікодепресивних ліків, без обстеження функції нирок. Є об’єктивні критерії ниркової недостатності при яких призначення рутинних знеболювальних, протизапальних та ліків знижуючих концентрацію сечової кислоти приведе до посилення ниркової недостатності.
– Дана терапія призначається по затуханні нападу на фоні протизапальної терапії.
– При загостренні подагри в жодному разі не призначати урікодепресивні ліки, механізм парадоксальної парадоксальної відповіді швидке зменшення концентрації уратів приведе до нової тяжкої хвилі нападу подагри. Початок їх призначення лише по затуханні нападу та під прикриттям стандартних препаратів , які відмічає ревматолог (профілактичної протизапальної терапії).
– Якщо вже призначені урікодепресивні ліки при нормалізації сечової кислоти та тривалій відсутності суглобових конфліктів хворий, а інколи і лікар їх відміняє. Уратзнижуюча терапія призначається тривало довічно.
– Якщо у пацієнта має місце підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові, відсутні типові напади гострого артриту – розглядати дану ситуацію як безсимптомну гіперурікемію. Пам’ятати, що лише у 20% безсимптомної гіперурікемії може розвинутись в подальшому подагричний артрит. Призначення урікодепресантів у даному випадку – помилка.
Прийом ревматолога проводиться щодня (окрім вихідних) на базі ревматологічного відділення, яке розташоване на 7-му поверсі стаціонарного корпусу МЛШМД (вул. С. Слісаренка, 3) з 9:00 до 12:00″.
Подготовлено: городской внештатный специалист Управления здравоохранения городского совета по ревматологии, заведующий ревматологическим отделением КНП КГС «ГБСМП» Николай Калениченко
