«Незаметные» герои среди нас: душевный рассказ о каменчанке, которая тихонько делает важное дело

В редакцию обратилась Татьяна Бабенко из волонтерского центра «Жіноча Сотня “З Любов’ю”» (г. Каменское). Татьяна предложила разместить статью, которую она написала о своей коллеге – Тамаре Ивановне Чабаненко. Рассказ получился интересным, а главное – человек, о котором пойдет речь, своими делами действительно вызывает уважение.

«Непомітні» герої серед нас…

«Справжні герої рідко говорять про свої здобутки. Ті, хто творить велике, не шукають слів, а створюють власну мову дій, яка базується на справжніх моральних цінностях і внутрішній мотивації»

Є люди, яких немає в соціальних мережах, які ніколи не розказують про своє життя і нікого ні про що не просять. Однак вони заслуговують на увагу суспільства, бо ці люди є прикладом істинної доброти, незламності і сили! Вони – справжній щит в тилу нашої армії, нашої країни. На цих «непомітних» людях тримається більше, ніж ми з вами можемо уявити.
І такою людиною є Чабаненко Тамара Іванівна. ЛЮДИНА з великої літери. Жінка, яка взяла на свої маленькі плечі непідйомний для інших вантаж.

З самого початку війни Тамара Іванівна приймає активну участь у волонтерській діяльності і є членом волонтерського центру Жіноча Сотня «З Любов’ю» у м. Кам’янське. Ця тендітна жіночка береться за любу роботу від обробки матеріалів, плетіння сіток до пошиття матраців, подушок, теплої білизни тощо для наших захисників. Для неї не існує слів «Не можу!» або «Мені ніколи!». Тамара Іванівна рано вранці приїжджає до волонтерського центру майже з іншого кінця міста. І їде додому однією з останніх маршруток, коли її будильник вже декілька разів нагадав про пізню годину.

Тамарі Іванівні 73 роки… Але іноді здається, що вона живе поза часом і не підкорюється земним законам фізики. Про це вам розкаже кожний волонтер Жіночої Сотні «З Любов’ю»:

• 2022 рік… повний БЛЕКАУТ… йду по коридору нашого волонтерського центру. Помічаю біля вікна чиюсь тінь. Підхожу ближче, придивляюсь і бачу Тамару Іванівну, яка шиє матрац для воєнних. Кажу, що дуже темно, нічого ж не видно. На що отримую відповідь: «А я до луни розвернулась, трішки видно, та й руки вже відчувають самі, як шити».

• Зима. Восьма година вечора. Швейна машинка наче кулемет вистукує стежку за стежкою. Тамара Іванівна шиє речі для захисників. Будильник вже вдруге нагадує, що час збиратися додому. Вона його вимикає і тільки після третього дзвоника швидко починає збиратися на крайній за розкладом автобус… і так кожного разу…

• Одного разу хлопці з передової попросили передати прапори України. Оскільки часу було обмаль, почали шукати людину, яка зможе швидко пошити їх. І тут виявилось, що у Тамари Іванівни вдома вже є декілька готових прапорів, вона пошила їх заздалегідь. У всіх було тільки одне питання: «Коли вона все встигає?» А прапори передали і вони вже десь розвиваються на просторах нашої рідної країни.

• Тамара Іванівна ніколи не просить про допомогу, навіть якщо важко, вона все одно йде вперед і робить свою справу. Повісити і проармувати сітку (навіть не кожна дівчина молодшого віку за це візьметься, бо, дійсно, нелегко), перепрати і розвісити купу речей (по 7-8 прань на день), розкроїти і пошити речі на передову, і переробити ще купу інших справ, які, навіть ми-волонтери, не завжди помічаємо. Ми приходимо і тільки радіємо, що висить сітка, порізана тканина для плетіння, є матеріали для роботи. Звичайно, все це не тільки заслуги Тамари Іванівни, але ми вже всі давно знаємо, що її внесок в роботу центру дуже і дуже великий. І всі ми знаємо, яку внутрішню силу має ця людина, яка тільки нещодавно перенесла операцію.

В 2023 року у Тамари Іванівни виявили важку хворобу. І у той час, коли для всіх волонтерів центру це стало справжнім шоком, сама Тамара Іванівна, як і раніше, випромінює силу характеру і незламної волі. Навіть за таких обставин ніщо не зупиняє її приїздити до волонтерського центру: ні пекельна літня жара і духота в транспорті, ні холод і ожеледиця, ні самопочуття…

Волонтерський центр Жіноча Сотня «З Любов’ю» дуже пишається тим, що в його команді є така неймовірна ЛЮДИНА, як Тамара Іванівна, про золоте серце і руки якої можна говорити дуже довго і дуже щиро. Її безмежна відданість волонтерській справі завжди служить невичерпним джерелом натхнення для інших. Людина, яка не шукає ні вдячності, ні слави, але є справжнім ГЕРОЄМ нашого часу.

«Тамаро Іванівно, ми вражені Вашою самопожертвою та невтомною працею на благо інших і безмежно пишаємось Вами! Зичимо Вам міцного здоров’я, невичерпної енергії і сил! Нехай кожен Ваш день буде наповнений теплом і благословеннями, а ви продовжуєте творити добро навколо себе. Ви – справжній герой нашого часу, і ми вдячні за Ваш внесок на шляху Великої Перемоги і будівництво кращого світу!» – волонтери Жіночої Сотні «З Любов’ю».

P. S. Желающим присоединиться (либо оказать содействие) к волонтерскому центру «Жіноча Сотня “З Любов’ю”» (г. Каменское) публикуем вот этот контактный телефон: 063-679-62-50.

Читайте также: Лицеисты Каменского заняли призовые места на областном конкурсе МАН