7 листопада в історії Кам’янського/Дніпродзержинська: день народження легендарного пам’ятника

Цей монумент став символом та візитною карткою нашого міста.

Цього дня 1922 року було урочисто відкрито пам’ятник «Розкутий Прометей» роботи видатного художника та архітектора Олексія Сокола. У виготовленні скульптури йому допомагав ливарник металургійного заводу Сергій Гречнев. З 1917 по 1919 роки С. Гречнев був першим головою Кам’янської ради робочих депутатів (посада, аналогічна сучасному меру міста).

У листопаді 1941 року (за іншими даними – взимку 1942 р.) окупанти підірвали пам’ятник і розпорядилися відправити фігуру на переплавку, але робітники сховали скульптуру. Після визволення міста відновленням монумента керував молодий архітектор Володимир Кушнаревич.

Під пам’ятником знаходиться могила. Тут поховані містяни, що загинули в роки громадянської війни 1917-1920 років (поховання були аж до 1926 і 1934 років), а також воїни, що загинули в боях з німецько-фашистськими окупантами в 1943 році і померли в госпіталі від ран. Існує інформація про те, що тут поховали деяких розстріляних підпільників, але не всі історики міста згодні з цим.

З того часу місто змінилося до невпізнання. Замість торгових наметів Новобазарної площі з’явився сквер, будівлі інженерного корпусу та поліклініки металургійного заводу, нова транспортна розв’язка.

У 2000 році змінився і сам Прометей. На вершині колони встановили бронзову статую роботи Петра Куценка, члена Спілки художників України, уродженця Карнаухівки.

Оригінальний чавунний Прометей раптом виявився нікому не потрібним. Зрештою, його влаштували у дворі музею історії Кам’янського. Реставрацією скульптури займався відомий у місті майстер – Гарник Хачатрян, автор пам’ятників Тарасу Шевченку, Матері, Жертвам трамвайної трагедії. Він «лікував» титана двічі – у 2009 і цього, 2024 року. Перший Прометей і зараз перебуває у дворі музею. Усі охочі можуть побачити його.

На заставці оригінальна фігура Прометея. Фото Якова Куценка (кінець 1970-х – початок 1980-х).

Докладніше про пам’ятник ми писали тут.

Галина Денисова

Читайте також: Від вулиці Кладовищенської до проспекту Тараса Шевченка: історія наймолодшого проспекту Кам’янського