Борис Філатов: «Пропозиція» рекомендує будувати країну «знизу вгору» на фундаменті місцевого самоврядування

Місцеві вибори все ближче, а рейтинги партії влади розсипаються, як картковий будинок. Ще весною на Печерських пагорбах усі були впевнені в легкій перемозі «Слуги народу». І ця самовпевненість зіграла з владою злий жарт — вона програє в більшості регіонів і не знає, як реагувати на нового потужного гравця — політичну силу «Пропозиція». Зате реакція громадян на появу партії місцевого самоврядування більш ніж красномовна — в окремих областях вона отримала зі старту понад 20% рейтингу і не збирається зупинятися на досягнутому.

У чому причина такого стрімкого зростання — дізнаємося у міського голови Дніпра Бориса Філатова.

Як за такий короткий час «Пропозиція» змогла вибитися у лідери виборчих перегонів?

Партія «Пропозиція» об’єднує людей, за якими стоять реальні справи, а не печерний популізм. До її складу входять професіонали. Результати їхньої діяльності може оцінити хто завгодно — від журналістів до політичних опонентів. Нашим партійцям немає чого приховувати, адже все їхнє життя на видноті — двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень.

Наша партія — справжня політична сила, а не черговий проект, задуманий на Банковій або в офісі якогось олігарха «під вибори». «Пропозиція» будується знизу, з людей, які щодня розв’язують місцеві проблеми і яким не байдужа доля місцевого самоврядування.

Українці вже навчилися відрізняти мильні бульбашки від справжніх речей, тому рейтинг «Пропозиції» і зростає. Причому в усіх містах, селищах і селах, де ми представлені — загалом у 20 регіонах України. І люди до нас постійно приєднуються, адже ми відкриті для всіх, хто підтримує наші програмні принципи. Вони, до речі, дуже прості: головне, щоб люди були правильні, не злодії та не сепаратисти. І вміли працювати.

Чому подібна політична сила з’явилася саме зараз? Справа у наближенні місцевих виборів

Представникам місцевого самоврядування, у тому числі міським головам, за великим рахунком не потрібна загальнонаціональна партія, аби брати участь у місцевих виборах. Кожен міг піти на них зі своєю невеликою партією та перемогти.

Але що робити далі? Як представляти та захищати інтереси людей, які тебе обрали, не маючи відповідних ресурсів і повноважень? Як працювати в умовах постійного тиску з боку центральної влади? Зауважу, тиску нахабного та абсолютно незаконного. Тому ми й вирішили об’єднатися, щоб разом з усією країною захищати права місцевого самоврядування.

У чому конкретно проявляється тиск?

Проти муніципалітетів порушено тисячі кримінальних справ, причому не просто незаконних, а відверто абсурдних. Служба безпеки України з ранку до ночі займається «пошуком» солі, нібито вкраденої під час посипання доріг узимку, розслідуванням цін на закупівлю картоплі для дитячих садків або вуличним освітленням. Таке враження, що СБУ забула про виконання своїх прямих обов’язків — боротьбу із сепаратизмом і тероризмом, захистом національної безпеки країни, а працює винятково на виконання «політичних замовлень».

Іде повномасштабне застосування й адміністративного ресурсу в різних напрямах. Скажімо, Мінюст під надуманими, безглуздими приводами відмовляється реєструвати місцеві осередки партії «Пропозиція». І це не в одній якійсь конкретній області, а майже скрізь. Зрозуміло, що пішла вказівка зверху не реєструвати.

Чия була ідея створити партію місцевого самоврядування?

Ідеї насправді витають у повітрі. Лідери територіальних громад активно обговорювали між собою наступ на місцеве самоврядування і згортання децентралізації в країні. Обговорювали всі — від міських голів обласних центрів до очільників найменших ОТГ.

Каталізатором стала криза коронавірусу, адже центральна влада виявилася неспроможною адекватно реагувати на виклик і весь тягар карантинних заходів ліг на плечі місцевого самоврядування. В цей час і було створено «Пропозицію». Ми зрозуміли, що відстояти права місцевих громад без політичного впливу, без консолідації зусиль на горизонтальному рівні просто неможливо.

Вашу партію часто називають «партією мерів». Чи дійсно це так за своєю суттю?

«Пропозиція» — це значно ширше поняття, адже наша мета — сильне місцеве самоврядування. І кожному, хто готовий за це боротися, з нами по дорозі. Ми абсолютно відкриті і пропонуємо участь у нашій політичній силі всім, чиї руки чисті. Нашу структуру можна порівняти з кооперативом, де немає одного «боса» і жорсткої управлінської вертикалі, яка його обслуговує. Ми будуємо партію знизу і державу будуємо так само.

Десь ми представлені чинним мером, десь — депутатами міськради, а десь — і опозицією. Десь міський голова йде самовисуванцем, а наша партія його підтримує; десь від нашої політсили йдуть просто активні та небайдужі громадяни.

Це партія всього місцевого самоврядування. Незалежно від того, де ми проживаємо, нам немає чого ділити, у нас немає розбіжностей стосовно прав територіальних громад. Я вважаю, що якщо ми хочемо жити в одній країні, то повинні не лише навчитися чути та слухати один одного, а й допомагати один одному. І політсила — це той інструмент, який дає можливість це зробити.

Як у представників вашої партії складаються взаємовідносини з владою?

Поки що ніяк не складаються. Адже влада сьогодні або просто не чує місцеве самоврядування, або вважає його складовою президентської чи урядової вертикалі. А це не так, достатньо відкрити Конституцію України, там усе чорним по білому написано — хто за що відповідає. Але на Печерських пагорбах цього не розуміють. Або не хочуть розуміти, бо це дає можливість займатися політичним мародерством окремим представникам владної команди. Так, саме мародерством. Розумієте, їхня проблема у тому, що вони просто не можуть, не вміють та не хочуть працювати. Вони звикли тільки грабувати. І коли дорвалися до влади, то почали це використовувати на повну.

При цьому вони вже зрозуміли, що місцеві вибори програють, тому й чіпляються зубами за механізми, через які зможуть впливати на місцеве самоврядування. Подивіться, наприклад, що вони зробили з районами. Тепер після виборів, залежно від результатів, вони зможуть перекидати повноваження з рівня громад на субрегіональний рівень і таким чином контролювати напряму місцеву владу. Під гаслом децентралізації фактично будують КПРС, але не розуміють, що в такій складній і багатогранній країні, як Україна, це просто неможливо. Навіть Янукович до такого не додумався, а чим він закінчив — усі чудово знають. Що ж, схоже, історія знову нічому не вчить.

А наскільки ефективна «вертикаль» у регіонах, ми вже бачимо: закривають школи, не запитавши батьків, викидають на вулицю вчителів; «Велике будівництво» перетворюється на звичайний піар, а дітям доведеться до школи добиратися понад годину по бездоріжжю.

Якби питання про ці школи не можна було розв’язати без урахування думки батьків, якби вони перебували у віданні місцевого самоврядування, а не «вертикалі», якби держава зобов’язана була гарантувати субвенції на забезпечення соціальних прав громадян і не могла б шантажувати місцеве самоврядування цими грошима — ось це було б реально ефективно і справедливо.

Яким ви бачите вихід із ситуації?

Передусім потрібно не боятися говорити із представниками місцевого самоврядування. Коли президент подав свій перший проект закону про децентралізацію, була лише імітація публічного обговорення. На базі громадських рад при обласних державних адміністраціях провели круглі столи, куди запросили лояльних громадських діячів — і на цьому все. Ні депутатів місцевих рад, ні міських голів ніхто не кликав. Центральна влада відмовляється бачити в нас повноправних партнерів із реальними повноваженнями і реальною відповідальністю.

Наш ідеал майбутнього устрою країни — соціальна держава участі, побудована «знизу вгору», коли важливі проблеми, що турбують людей, розв’язують на місцях, а центральна влада доповнює місцеве самоврядування.Адже лідери громад знають у деталях усі проблеми на місцях та можуть запропонувати ефективні шляхи їх вирішення. А громадянам легше контролювати місцеве самоврядування, ніж центральну владу.

Основна наша теза полягає в тому, що необхідно, врешті-решт, ухвалити Муніципальний кодекс, у якому чітко розподілити повноваження між центральною владою і місцевим самоврядуванням, встановити механізми прямого народовладдя і громадського контролю на місцевому рівні. Усі функції управління повинні бути переведені на рівень громад, районні державні адміністрації — ліквідовані, обласні державні адміністрації — перетворені на офіси префектів, що мають лише наглядати за дотриманням Конституції та законів України.

Центральна влада повинна припинити тиск на місцеве самоврядування і займатися питаннями, які входять до її компетенції: стратегією національного розвитку, захистом від ворогів і міжнародною політикою, забезпеченням гарантій реалізації прав громадян.

Зарубіжні партнери нашої країни, із якими я регулярно спілкуюся, до речі, говорять те саме: не треба вигадувати велосипед — достатньо взяти та нарешті імплементувати Європейську хартію місцевого самоврядування у вітчизняне законодавство, як це зробили, наприклад, у Польщі або Німеччині. І ситуація відразу зміниться, причому кардинально. Адже чим успішнішими є громади, тим успішнішою є країна. Це аксіома. І що раніше це зрозуміє влада, то краще.

Джерело