Чарівність петриківського розпису – квіти та птахи Олени Харитонової

Захоплення, яке стало професією.

При слові «художник» ми зазвичай уявляємо собі людину з мольбертом або етюдником. Але художня творчість настільки багатогранна, що ламає стереотипи. Можна бути успішним не лише в малюванні, а й у різноманітних видах декоративно-ужиткового мистецтва.

Наша сьогоднішня зустріч – з Оленою Харитоновою. Вона народилася та виросла у Дніпродзержинську, навчалася у школі № 22. Зараз викладає малюнок, живопис, композицію, скульптуру у дитячій художній школі імені Роберта Лісовського (раніше носила ім’я Івана Першудчева). У вільний час створює інтер’єрних ляльок та чудові штучні квіти. Але головне джерело її натхнення – петриківський розпис.

– Розкажіть, з чого почалося ваше захоплення Петриківкою?
– З дитинства. Мені було 9 років. Наш клас повезли на екскурсію до Петриківки на фабрику «Дружба». Водили по всіх цехах. І ось ми опинилися у приміщенні, де майстри вручну розписували вироби. Я зупинилася, як зачарована. Одна майстриня помітила мій зацікавлений погляд і поманила до себе. Вона якраз розписувала скриньку і показала мені, як пальцем намалювати гроно калини. Рухи її рук були дуже точними та красивими. Змахнула пальцем – і готові ягоди. Декілька рухів пензлем – ось і стебло. Вдома я спробувала повторити побачене. Але намалювати ягоди пальцем мені не вдалося. Натомість вийшло за допомогою кінчика кулькової ручки. Малюнок я потім показувала у школі.

– Яку освіту ви здобули?
– Я закінчила дитячу художню школу. Після 10-го класу мама запропонувала мені повчитися у Петриківському училищі. Там я здобула професію «майстер розпису по дереву». Потім був Харківський педагогічний університет ім. Г. Сковороди.

– Хто був вашим наставником у Петриківці, чи спілкуєтеся ви з колишніми товаришами по навчанню?
– Я навчалася у відомого майстра, у Надії Пікуш. Знайти зв’язок з деякими однокласницями допомогли Інтернет та соціальні мережі. Одна з моїх колег зараз мешкає в Америці, інша – у Кривому Розі, третю війна закинула до Ірландії. Вона і там продовжує створювати петриківські розписи.

– Чим займалися після університету?
– Відразу працювати за фахом у мене не вийшло. Вийшла заміж, ростила двох дітей, займалася господарством (чоловік Олени – відомий у Кам’янському художник Іван Харитонов – прим. автора). Але малювання не покинула. Вдома робила розписи на замовлення, намагалася заробляти. Тож, петриківським розписом я займаюся вже понад 30 років. Крім розписів, я робила букети з цукерок. Був навіть досвід створення вітража у техніці Тіффані. Загалом багато чим займалася.

– У вашому Фейсбуці я бачила штучні квіти з фоамірану (еластичний матеріал для створення квітів, декоративних прикрас) та полімерної глини. Де навчилися працювати із цими матеріалами?
– Освоїла сама. Робила різноманітні прикраси для волосся. Я сама його тонувала, розписувала. Запікала в духовці деталі із полімерної глини.

– А станкові полотна у вас є?
– Ні. Моє серце належить декоративно-ужитковому мистецтву. Тут моє натхнення, тут ідеї та їхнє втілення. (Станковий живопис – картини будь-якого жанру, написані на полотні, дошці або картоні, зафіксованому на спеціальній конструкції – станок (мольберті). Звідси і назва. – Прим. автора).

– Чи є у вас улюблена робота, з якою не розлучитеся?
– Є. Це панно я намалювала акриловими фарбами під час літньої відпустки. Воно досить велике – 60 х 80 см. Називається «Дерево роду». На сьогоднішній день це для мене вершина майстерності. Сюжет ще називають «Дерево життя». Він притаманний як петриківськый традиції, так і багатьом іншим культурам, не лише слов’янським.

Ваза внизу символізує наше коріння. Птахи внизу – це наші предки. Птахи посередині – ми, а два верхні птахи – це наші діти. Квітка-зірка зверху – це наша найсвітліша надія.

– Як вам вдається поєднувати творчість із роботою та хатніми справами?
– Не дуже вдається. На власну творчість залишаються лише вихідні та відпустка. Зараз я занурена у викладання. Багато часу займає підготовка до уроків та ведення документації. Дуже хочеться, щоб в очах моїх учнів зберігся блиск натхнення та зацікавленості. Хочеться по-особливому подати кожну тему, кожну техніку. А це потребує часу та енергії. Тому зараз я практично не беру замовлень.

Мій улюблений петриківський розпис у чистому вигляді викладати не виходить. Але його ази вдається поєднувати, наприклад, із темою творчості Марії Примаченко, також ми з учнями малювали візерунки за допомогою кави…

– Чим захоплюєтеся окрім малювання та скульптури?
– Люблю шити. Роблю ляльок. Щоправда, більшість моїх робіт пішла до замовників.

– Яка ваша улюблена квітка?
– Мак. Я часто малюю його. І біля хати він у мене росте.

– У вас є коронна страва? Таке, що й із заплющеними очима приготуєте?
– Український борщ.

– А улюблена книга є?
– Є. Біблія.

– Ви ведете власний канал на Youtube, присвячений петриківському розпису. Для кого його створено?
– Для всіх, хто захоче освоїти цю техніку, незалежно від віку та ступеня підготовки. Я намагаюся доступно показати, як створюються традиційні мотиви візерунків. Дуже хочу, щоб це мистецтво жило та розвивалося. Адже інтернет пам’ятає усі.

Потрапити на Youtube-канал Олени Харитонової можна за посиланням. Зайдіть обов’язково. Можливо, саме на ці роликі чекає той художник, що дрімає у вашій душі.

І ще кілька чудових робіт Олени Харитонової для гарного настрою: 

Галина Денисова

Читайте також: Яскрава палітра Анастасії Пустовойтенко – художниці з Кам’янського