Цей будинок відомий у Кам’янському не під номером, а під ім’ям

Водії маршуток та таксі не перепитують, коли пасажири просять зупинитися біля «Світлани».

Краєзнавець Дмитро Кубанов розшукав у старих підшивках газети «Дзержинець» замітку від 16 листопада 1952 року про новий дім, зведений для робітників Баглійського коксохімічного заводу на вулиці Новій Запорізькій. Мабуть, це одна з перших фотографій гарної будівлі на розі сьогоднішніх проспектів Свободи та Відродження (раніше – проспекти Леніна та Аношкіна (вулиця Ленінградська)).

Де ця вулиця
На початку 1950-х років нинішній вигляд центру міста лише формувався. Ще не було поспектів. Вулиця, яка йшла від пам’ятника «Прометей» до Транспортної площі (з 1958 до 2016 року – площа Леніна, сьогодні – майдан Героїв) мала ім’я Заваріхіна. Будинки, які будували по пагорбу, належали до вулиці Запорізької (за деякими джерелами – Нової Запорізької). Паралельно проспекту досі йде вулиця Запорізька.

Дмитро Кубанов розповідав, що дві вулиці об’єднали у проспект Леніна між 1955 та 1957 роками, ще до встановлення пам’ятника вождеві революції на Транспортній площі та перейменування її на площу Леніна.

Статті, знайдені краєзнавцем Віктором Куленком (від липня 1954 р. та від 5 травня 1955 р.), дозволяють стверджувати, що головна вулиця нашого міста набула статусу проспекту наприкінці 1954 – на початку 1955 року.

А проспектом Свободи ця міська магістраль почала називатися з 2016 року, коли було ухвалено закон про декомунізацію.

Чому саме «Світлана»?
Тому, що на першому поверсі будинку № 54, у приміщенні, яке сьогодні займає однойменний центр здоров’я, було ательє з індивідуального пошиття одягу. Воно називалося «Світлана» і було досить популярним. Таких ательє у центрі міста було багато. Буквально на іншому кінці кварталу, в будинку №46 теж було ательє. Щоправда, безіменне. І в кожному ательє була черга із клієнтів.

За радянських часів модний одяг купити було складно. Натомість у продажу були якісні, переважно натуральні тканини. Отримавши зарплату, народ йшов до магазину «набрати» на костюм, пальто чи сукню. В шафах у містян чекали своєї черги по кілька відрізів. Власники швейних машинок шили самі, решта йшли до ательє.

У 1990-ті роки, коли підприємці масово повезли з-за кордону готове модне вбрання, всі радянські ательє закрилися, їх просторі приміщення перепрофілювали. А назва «Світлана» залишилася і перетворилася на міський топонім.

PS. Після виходу статті у групі ALTERKAM на Фейсбуці її прокоментував Юрій Панасюк. Виявляється, ательє в будинку № 46 на проспекті Леніна називалося «Сілует» і там працював кравцем старший брат Юрія. Отак і заповнюються білі плями в історії рідних вулиць.

Галина Денисова

Читайте також: Стало відомо, що буде після реконструкції в будівлі держбанку у Кам’янському