Цей день в історії Кам’янського: вересневий бунт 1761 року

Маловідомі сторінки історії нашого краю.

Пролог

Ці події розпочалися 6 вересня 1761 року. Цього дня з козацької фортеці Кодак (знаходилась поряд із межами сучасного міста Дніпро) до Кам’янського прибув писар Лук’ян Микитенко на прізвисько Порожній. За своїми повноваженнями він належав до найнижчого ступеня судової влади. Приїхав він у справі – треба було розслідувати вбивство невідомого, тіло якого знайшли на околиці села.

Виконавши всі слідчі дії (назвемо їх так), писар вирішив затриматися в Кам’янському. Був тут ще один позов: між селянином Іваном Майоровим та козаком Ониськом Ткачем. Надіслані за учасниками спору підлеглі доповіли, що вказаних осіб не знайшли, однак привели їхніх дружин. І тут велелюбний писар накинув оком на красуню Марину Ткач…

Фатальна пристрасть та народна справедливість

А далі було ось що: Лук’ян Микитенко наказав узяти козакову дружину під варту і закрити її в коморі при церкві. Вночі після безрезультатних домагань «віддатися по-доброму», скоїв насильство над жінкою. А потім – наказав їй сказати, що ночувала у знайомого. Далі писар заарештував селянина (Ониськинського холопа), щоб той дав свідчення проти себе: мовляв «з того Ткача дружиною блукав». Коли ж на ранок 7 вересня прийшов розбиратися чоловік (дружина йому все розповіла) – писар ображав його і погрожував.

На крик зібрався натовп кам’янчан. Зґвалтування заміжньої жінки приїжджим козацьким чинушою викликало в людей лють. Натовп звільнив арештантів, і почали бити писаря. Потім його посадили в холодну, відібравши шаблю та атрибути влади (булаву). У канцелярії вони попутно знищили всі документи та боргові розписки. На цьому не зупинилися: відсторонили від громадських постів «старшинських угодників» і два дні село було під самоврядуванням селян та козаків.

Бунт: безглуздий і нещадний

За збігом обставин, на третій день з Кодака прибув загін осавула Івана Кирпаня для опису кордонів території. Заставши писаря в колодках та під вартою місцевих козаків, осавул наказав їх (місцевих козаків – прим. автора) заарештувати і відправити з писарем у Кодак, щоб там провели слідство.

Ймовірно, ці події стали спусковим механізмом, останньою краплею в низці несправедливостей. Кам’янчани, озброєні кілками та вилами, кинулися на кінних козаків цього загону, щоби відбити затриманих. Загін осавула розбігся, а місцеві жителі переслідували вершників. Тих, хто потрапив до рук, забивали на смерть і калічили…

Примітно, що винуватець усієї цієї історії, згаданий писар Лук’ян Микитенко, зумів стрибнути на чужого коня, втекти і дістатися Кодака. Там він повідомив про розбитий загін і бунт.

На ранок каральна експедиція виступила в Кам’янське, щоб вгамувати заколот. Повстанці розбіглися хто куди. Учасників безладу почали шукати, призначили слідство…

Козацький суд: несподіване рішення

Кошовий Григорій Федорович, ретельно розібравшись в інциденті, наказав покарати писаря. Його позбавили посади, старшинського звання та наклали штраф.

Як вчинили з призвідниками заворушень, історія замовчує. Найімовірніше, кошовий отаман вирішив заплющити очі на жертви вересневих подій у Кам’янському. Дух та звичаї козацької вольниці ще жили у Запорізькому коші. Вважалося нормальним правосуддя за принципом народної справедливості: “око за око, зуб за зуб”…

P. S. Варто зазначити, що в ті далекі часи село Кам’янське (прийнята дата заснування – 1750 рік), було розташоване на території, де сьогодні знаходиться район міста Кам’янське – Піски. 1782 року через непридатність піщаних ґрунтів для подальшого знаходження тут села, жителі вирішили переселитися трохи нижче за течією Дніпра. Саме там і продовжилася історія Кам’янського: спочатку як села, а потім – одного з районів міста Кам’янського /Дніпродзержинська. Наприкінці 70-х – на початку 80-х тут знесли житлові споруди під будівництво конвертерного цеху ДМК.

Ну а унікальні факти із самої початкової історії села Кам’янського, про які йшлося, журналіст дізнався з книги історика та письменника Олександра Слонєвського «Село, не тронутое культурой» (для справедливості зазначимо, що сам текст публікації – стислий переказ того, що було в книзі). Також читачам варто знати, що ці події також вивчали Наталія Буланова (у 2006 році опубліковано її дослідження «Багряна осінь 1761») та О. Задніпряний «Дві доби Кам’янської республіки» (ця робота з’явилася ще 1972 року).

В публікації ретрофото Кам’янського: базар, хати (кінець ХІХ – початок ХХ із фондів Народного музею ДМК) 

Ігор Кузьминський