Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: знаменитий Базарний узвіз

Де пролягав, що там було, і що на цьому місці зараз.

Вважається, що Базарний узвіз сформувався наприкінці ХІХ століття. Він розпочинався біля нинішнього будинку №4 на Гімназичному проспекті та різко йшов униз. Незабаром вулиця вирівнювалася і плавно йшла у бік заводу. У 1935 році тут проклали трамвайну лінію.

У книзі «Кам’янське та його околиці середини XVIII – початку ХХ ст.» пишеться:

«Базарний узвіз починався від Базарної площі й тягнувся до 1-ої Садової і Заводської, що вела до головних прохідних воріт Дніпровського заводу. Місце розташування багатьох магазинів, дрібних крамничок, яток та інших торговельно-комерційних закладів».

Крамнички, майстерні та контори

Краєзнавці кажуть, якщо йти спуском униз, то праворуч була висока підпірна стіна, після якої йшли різні будівлі, в тому числі й приватні житлові будинки.

Фото з архиву Віктора Куленко

Віталій Шрамко та Людмила Глок добре пам’ятають, яким наше місто було наприкінці 1940-х та у 1950-і роки. На початку спуску тоді стояв кінотеатр «Слава». Біля нього була трамвайна зупинка. Наступна зупинка була біля перехрестя вулиць Садової та Української. На узвозі зупинки не було.

Схема міської забудови Дніпродзержинська 1956 р з сайту OldMaps 

Праворуч була пожежна частина, трансагентство та відділ кадрів вагонного заводу. Далі, через сквер, робітники йшли до центральної прохідної металургійного заводу. Поруч із прохідною знаходилася заводська медсанчастина.

Прямо під прохідну лінію трамвая провели згодом. У 1970-ті роки площа біля прохідної вже мала такий вигляд. Перед новим роком у цьому сквері ставили ялинку.

Фото Якова Куценко

Базарний узвіз був дуже колоритним. Багато будівель (одно- та двоповерхових) з’явилися тут ще під час будівництва металургійного заводу та в перші роки його експлуатації.

Фото із книги «Кам’янське та його околиці середини XVIII – початку ХХ ст.»

Численні майстерні, крамниці та контори займали тутешні приміщення і в середині ХХ століття. Віталій Шрамко розповідав, що праворуч Базарного узвозу була будівля міської статистики. А поруч, у довгому одноповерховому будинку – зоомагазин із товарами для акваріума (туди Віталій Іванович часто бігав ще хлопчиком) та відділ комбінату побутового обслуговування. Там виготовляли дзеркала на замовлення. Віталій Іванович і сам замовляв там дзеркало, навіть запам’ятав, що прізвище майстра було Малашонок.

Спиртне на розлив
На Базарному узвозі розташовувалися не тільки ці поважні заклади. Практично одразу після скверу, якщо йти у бік кінотеатру «Слава», тяглася низка непрезентабельних «рюмкових» (не менше ніж 6 закладів поспіль). Там торгували спиртним на розлив. Через це багато чоловіків воліли після зміни йти пішки, а не сідати на трамвай. Віталій Шрамко добре пам’ятає, що у дні, коли на заводі давали получку та аванс, біля повороту з Базарного спуску до прохідної заводу можна було побачити жінок із рішучими та похмурими обличчями. Це були дружини любителів зазирнути до «генделиків», які сподівалися перехопити своїх благовірних до того, як вони спустять заробіток на випивку.

Чим мені запам’ятався Базарний узвіз
Віталій Шрамко та Людмила Глок говорили, що на Базарному узвозі трамваї не зупинялися. А я багато років була впевнена, що зупинка існувала. Справа в тому, що мене хрестили на Базарному узвозі.

Було це влітку 1971 р. Обряд відбувався не у храмі, а вдома в якихось знайомих. Щоб у батьків не було неприємностей. Хрещення дітей на той час не віталося.

Хрещена, її внучка і я вирушили до тих знайомих, коли робочий день на заводі вже розпочався, і в трамваї було мало народу. Виходить, хрещена домовилася з водієм, щоби нас висадили на середині узвозу. Точно пам’ятаю, що ми звернули ліворуч від трамвайної лінії і пройшли дуже вузьким, сирим та темним проходом до приватного будинку з ганком. Там довго чекали на батюшку. Він виявився стареньким дідусем з пухнастою білою бородою. Поверталися ми іншою дорогою. Кружляли по якихось закутках, доки не опинилися біля нинішнього собору Святого Миколая. На трамвай сіли біля кінотеатру «Слава».

Куди подівся Базарний узвіз
Зникнення Базарного узвозу та старої транспортної розв’язки було викликане масштабною реконструкцією на металургійному заводі. Вона до невпізнання змінила весь район, що прилягає до заводу з боку сучасного проспекту Свободи.

Роботи проходили з 1976 до 1982 року. Були перенесені трамвайні колії, під знесення потрапив цілий житловий масив приватної забудови (провулки Заваріхіна, вулиці Слов’янська, Первомайська та ін.). Той самий район, де історично з останньої чверті XVIII століття виникло село Кам’янське. Наприкінці 1970-х – на початку 1980-х звідси відселили 4 тис. 446 сімей. Для них на лівому березі протягом 5 років збудували 268 тисяч кв. метрів житла.

На початку 1980-х було знесено кінотеатр «Слава». На його місці збудували нову медсанчастину та інженерний корпус ДМК, нову прохідну. Базарний узвіз засипали. Під час будівництва нової транспортної розв’язки (площа ДМК) було знесено вулиці Суддівська, Поштова та інші.

Любі читачі, а які спогади збереглися у вас про цей куточок нашого міста? Розкажіть у коментарях.

Галина Денисова

Читайте також: «Комсомолець» – історія одного з кращих кінотеатрів Кам’янського