Місту Кам’янському – 275 років: а звідки взялася ця дата?

Не мегаполіс, але й не містечко; розташоване на берегах Дніпра; незважаючи ні на що – все ще промислове; з тяжкою екологією; з мінливими назвами – але наше рідне і дуже непересічне місто…

Статус міста

На фото: панорама Кам’янського 1902 – 1916 р. (ракурс на центр міста із сучасної вул. Запорізької). Джерело – Музей історії ДМК 
Офіційно містом Кам’янське стало 3 червня 1917 року. До речі, за документом спочатку воно значилося саме як «город Каменский». Але назва ця не прижилася. Чому «Каменський» продовжили називати «Кам’янське» для краєзнавців і досі загадка.
Слід зазначити, що певний час існували одночасно і місто (в межах заводського селища та інших вулиць і територій) і село Кам’янське (територія нинішнього конвертерного цеху «Камет-сталі»/ДМК). А от села Романкове та Тритузне приєднали до міста лише 1938 року. До речі, у 1936 – Кам’янське перейменували на Дніпродзержинськ (з цією назвою місто житиме до 2016 року).

На фото: з офіційних документів про надання статусу міста. Джерело – Музей історії ДМК 

Дата заснування

Традиційно датою заснування населеного пункту (на той час він ще може не бути містом) вважається перша згадка про нього в письмових історичних джерелах.

З огляду на це для дня народження нашого міста (як для населеного пункту) є чітка прив’язка до історичної дати – це 1750 рік.

Пов’язана вона з документом, який знайшов і в 1880 опублікував разом з іншими цінними історичними архівами з історії Наддніпрянщини катеринославський єпископ Феодосій Макар’євський (роки життя 1822 – 1885). Ця людина була не лише священиком, а й відомим краєзнавцем, істориком та музейним експертом.

Фото: https://www.dnipro.libr.dp.ua/Episkop_Feodosiy_istoriya_Katerinoslav 

Так ось, йдеться про донесення від 1751 року. У ньому повідомляється, що запорізький священник Власій Нестерович підшукав собі нове місце служби. А саме – церкву Різдва Пресвятої Богородиці, яку в 1750 році почали будувати у селі Кам’янському.

Тобто 1750 року біля Кам’янського вже розташовувався населений пункт, у якому була православна парафія і почали будувати дерев’яний храм. Таким чином, ця дата стала вихідною в офіційному відліку історії нашого міста.

Для повноти інформації додамо, що за часів згаданого Власія Нестеровича село Кам’янське розташовувалося в районі сучасного житлового масиву Піски. У 1787 році через зсуви, характерні для піщаних ґрунтів цього району, жителі села змушені були переселитися на інше місце – в район, де зараз розташований конвертерний цех «Камет-сталі» (ДМК).

До речі, у своїй історичній розповіді згаданий Феодосій Макар’євський висуває і гіпотезу про причини такої назви села. Він вважає, що «Кам’янським» його стали називати тому, що розташовувалося воно на правому березі річки Дніпро, де була природна кам’яна скеля. З неї місцеві видобували плоский камінь, який жителі використовували для огорож та інших господарських потреб.

На фото: церква Різдва Пресвятої Богородиці (після 1787 року) з книги О. Ю. Слонєвського (див. нижче) 

Чи можна теоретично додати Кам’янському років?

На думку журналіста, підґрунтя для цього є. Згадаймо герб нашого міста. На ньому три козацькі списи, які символізують села, що поклали основу нашого міста. Крім Кам’янського, це також Тритузне (засноване у 1740 році), а також Романкове. Ціла низка істориків аргументовано стверджують, що село Романкове виникло ще у ХVII столітті. З урахуванням викладеного, якщо поставити собі за мету і зібрати історичні джерела та документи, то можна цілком обґрунтовано додати до віку нашого міста ще як мінімум років 50, а то й більше…

Непересічна історія

Не кожне місто може похвалитися серйозними архіологічними розкопками, які б проводилися на його території. Кам’янському/Дніпродзержинську така нагода надалася.

У 1957-1959 роках у зв’язку з будівництвом Дніпродзержинської ГЕС на території міста, яка зараз затоплена водосховищем, було проведено серйозні археологічні дослідження. Розкопки проводили на глибині від 1 до 12 метрів. Вчені виявили останки стародавньої людини, кістки тварин та примітивні знаряддя праці. Загалом результат цих досліджень такий: територія сьогоднішнього Каменського була заселена людьми ще понад 100–40 тис. років тому.

А 11 тисяч років тому на території нашого міста почали з’являтися більш-менш постійні стоянки мисливців, збирачів та рибалок. Під час згаданих розкопок таких стоянок було виявлено 18.

Від автора. Як бачимо, історія нашого краю є досить солідною. У ньому були різні періоди. Будемо вірити, що найкращі часи ще попереду. У неділю, 14 вересня, День міста. Тож з прийдешнім святом, земляки!

Перелік літератури та джерел:

Ю.Г. Колосов «Стратиграфия Романковского палеолитического местонахождения» // Академия Наук УССР, Краткие сообщения института археологии, выпуск №10, 1960 год

І.Я. Абрамов «Резная орнаментированная кость из села Романково» // Академия Наук УССР, Краткие сообщения института археологии, выпуск №10, 1960 год

ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ОПОРНИЙ ПЛАН М. ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ З ВИЗНАЧЕННЯМ МЕЖ І РЕЖИМІВ ВИКОРИСТАННЯ ЗОН ОХОРОНИ ПАМ’ЯТОК ТА ІСТОРИЧНИХ АРЕАЛІВ, Київ 2016 рік

Феодосій Макар’єевський «МАТЕРІАЛЫ ДЛЯ ИСТОРИКО-СТАТИСТИЧЕСКАГО ОПИСАНІЯ ЕКАТЕРИНОСЛАВСКОЙ ЕПАРХІИ. ЦЕРКВИ И ПРИХОДЫ ПРОШЕДШАГО XVIII СТОЛЕТІЯ», Єкатеринослав 1880 рік.

О.Ю. Слоневський «Село, не тронутое культурой», Дніпро, 2022

Н.М. Буланова «Кам’янські етюди в стилі ретро», Дніпропетровськ, 2011

Г.В. Крячко О ПОСЕЛЕНИЯХ РОМАНКОВО И АУЛЫ В ИСТОРИЧЕСКОЙ МЕСТНОСТИ КАМЕНСКОЕ-ВЕРХНЕДНЕПРОВСК

Фото на заставці: Кам’янське, лазні для робочих (світлину зроблено не раніше 1906 року)

Ігор Кузьминський