Незламний генерал із Кам’янського Іван Шепетов: складна доля і непроста пам’ять про героя

Наприкінці травня була чергова річниця смерті нашого відомого земляка. Проте згадала редакція про нього не лише з цієї причини…

Життя і загибель

Іван Михайлович Шепетов народився у Кам’янському 1902 р. у сім’ї робітника. На Дніпровському заводі пропрацював 4 роки, з 1914-го до 1918-го. Прийшов на підприємство у 12 років, був хлопчиком-розсильним, потім учнем токаря, а згодом – молотобійцем. Коли хлопцеві було 14 років, його батько, кочегар котельного відділення заводу, загинув на виробництві через нещасний випадок.

У 16 років Іван стає бійцем Дніпровського партизанського загону, беручи участь у громадянській війні. Усе своє подальше життя він пов’язує з військовою службою, закінчивши після війни піхотні курси, кавалерійську школу та військово-політичні курси.

За дитячими спогадами його сина, Юрія Шепетова, жили вони бідно: «Я всегда хотел есть. Пайка отца хватало на неделю. У меня было жуткое малокровие, в глазах рябило, и я часто терял сознание. В детском саду тарелки вылизывались до блеска. В последний раз я видел отца 24 июля 1941 г. Он и сейчас стоит перед моими глазами. Молодой, энергичный, с букетом роз, который он принес маме на прощанье. А мне он снял с руки и отдал на память свои часы. Для меня это был самый дорогой подарок на всю жизнь. Больше мы не виделись и не обменивались ни одной весточкой, так как оказались в оккупации».

З перших днів війни Шепетов командував 96-й гірничострілецькою дивізією (18-та армія, Південний фронт). За блискуче проведені бої біля Голованівська та Первомайська, за прорив німецького оточення 15 серпня біля міста Миколаєва Івану Шепетову надали звання Героя Радянського Союзу. Через два місяці, 12 жовтня 1941-го, відважному комдиву, полковнику І. М. Шепетову надано військове звання генерал-майора.

За час війни Шепетов був поранений і тричі контужений, але дивізію не залишав. Біля села Іванівка генерал Шепетов був контужений розривом снаряда, поранений і у тяжкому стані потрапив у полон. Більше місяця його лікували у німецькому шпиталі в офіцерському таборі військовополонених.

Генерал був твердий духом, упевнений у перемозі Червоної армії, про що говорив усім і скрізь. У грудні 1942-го за непримиренну позицію та відкриту агітацію Шепетова відправили до в’язниці у Нюрнберг, а звідти, згідно з вироком суду, – до концтабору смерті СС “Флоссенберг”. Саме там у травні 1943-го його стратили (імовірно, розстріляли).

Під час підготовки статті було використано матеріали Народного музею ДМК.

Деякі уточнення

Не можна не зазначити, що є й інші погляди на дату загибелі Івана Шепетова. Зокрема, відомий дослідник історії Кам’янського Олександр Слоневський вважає (детальніше – тут), що генерал був страчений в січні 1943 року. Як доказ він цитує довідку з архіву концтабору смерті СС «Флоссенберг» (після війни архів концтабору було вивезено до США).

Пам’ять

Погруддя І. М. Шепетова біля заводоуправління

З 2015 року в Україні триває декомунізація, а з 2023 року – деколонізація. Зазначимо, що постать Івана Шепетова не підпадає під дію нормативно-правових актів, що регламентують ці процеси. Іван Михайлович не займав керівних посад в Комуністичній партії і т. д.

На жаль, незважаючи на це, вулицю, яку назвали в його честь, перейменували (тепер вона Кобзарська). У зв’язку з цим якось не по-людські виглядає історія з пам’ятною дошкою, яка і досі висить на одному з будинків тепер вже Кобзарської. Хтось написав на дошці «Геть» і позбивав усі літери:

Безумовно, зараз, після перейменування, пам’ятка не має відношення до цієї вулиці. Проте не нормально і те, що меморіальна дошка на честь людини, яка героїчно загинула у війні з нацизмом, має такий вигляд.

На думку редакції, варто передати цю дошку до Музею історії міста: буде нагадувати і про героя, і про те, як, на жаль, зберігали про нього пам’ять…

P. S. «Наш Репортер» звернувся за коментарем до Олександра Василенка, завідувача сектору з охорони культурної спадщини та туризму Управління культури міськради. Він повідомив: “Питання є, в межах повноважень будемо вирішувати”.

Редакція має намір ще повернутися до цієї теми.

Ігор Кузьминський