Палацу культури «Хімік» у цьому році – 55: про історію та тривожні думки перед ювілеєм

Один з улюблених концертних залів міста. Хто тут тільки не виступав із відомих артистів, скільки тисяч містян відвідали його за цей немаленький період історії!

Проте вказана публікація не тільки про історію. На прийдешній ювілей співробітники палацу а також ті, для кого ця видатна будівля не просто споруда, а і частина життя, очікують з тривогою…
Але про все по порядку. Слово Ларисі Орлянській – відомому краєзнавцю та директору музею історії АТ«ДНІПРОАЗОТ»:

– 5 грудня 1970 року у великому парку Соцміста відкрився Палац культури «Хімік» Дніпродзержинського хімкомбінату (згодом – АТ «ДНІПРОАЗОТ), який відразу став культурним центром не лише району, але й усього Кам’янського. Спорудили його за типовим архітектурним проектом, але Палац «Хімік» значно відрізнявся від інших палаців не тільки екстер’єром, але і розкішним інтер’єром.

Завдяки видатним українським художникам- монументалістам Валерію Ламаху та Ернесту Коткову типова будівля перетворилася на мистецький витвір надзвичайної цінності. Ламах створив мозаїчне панно «До Сонця» на головному фасаді та розпис «Життя» в інтер’єрі, Коткову належать мозаїка «Мистецтво» на парковому фасаді та вітраж «Наука».

Палацу культури «Хімік» дійсно є чим пишатися. Тут проводилося багато міських і професійних свят, виступали відомі артисти, а головне – виховуються юні таланти. Згуртований колектив завжди підтримував у належному стані приміщення палацу і територію біля нього.

Біля витоків становлення і розвитку палацу культури була Тетяна Борисівна Сергієнкко, колишній електрик. Вона розповідала про те, як перед відкриттям палацу очікували на приїзд В.В. Щербицького. За одну ніч миттєво знесли будівлю клубу, який наче порушав шикарний ансамбль площі перед палацом. Тетяна має багато нагород за сумлінну працю. Є між інших також і почесна грамота за участь у будівництві палацу, якому було віддано майже усе життя. Зараз Тетяна 10 років на заслуженому відпочинку, але завжди відгукається на запрошення про допомогу від колег. Вона, коли це потрібно, виконує обов’язки електрика та освітлювача сцени, причому безкоштовно.

Зараз підприємство, яке 55 років дбало про палац, знаходиться не в кращому стані. Це негативно позначилося на палаці. Не було тепла взимку, відключили за несплату світло. Звільнилася більшість персоналу. Директор палацу Чайка Анатолій Ілліч і його незмінна помічниця Олена Василівна Черненко прикладають титанічні зусилля, щоб зберегти цю надзвичайну спадщину минулого. Організують різні заходи, виступи артистів і т.і.

Вікторія Лисицина, не зважаючи на труднощі, продовжує керувати славнозвісним ансамблем танцю LeGrand. Наталія Якимець, художній керівник, допомагає професійно і на високому рівні проводити різноманітні заходи.

Палац заслужено вважається культурним центром міста. Зручний сучасний зал. Концертна площа облаштована за останнім словом техніки: професійне нове освітлювальне обладнання, нова аудіо апаратура та багато іншого, що дозволяє проводити концерти з живим звуком на найвищому рівні. Ювілей – це, звичайно, свято. Майбутній ювілей палацу «Хімік», це свято зі сльозами на очах! Як дамоклів меч мучить містян невідступне питання: «А що далі буде з цією перлиною мистецтва і культури? Невже його очікує доля кінотеатру «Комсомолець» та інших міських закидань? Але ж це неприпустимо!

Від редакції. Питання дійсно актуальне і непросте. В часи, коли Палац культури зводили, місто мало абсолютно інший промисловий (а це означає і фінансовий) потенціал. На жаль, багато підприємств за цей період перестали існувати. В тяжкому стані і АТ«ДНІПРОАЗОТ», на балансі якого цей об’єкт зараз перебуває.

Разом з цим, без усяких сумнівів, для міста вкрай важливо знайти спосіб зберегти ПК «Хімік». Сподіваємося, так воно і буде.

Редакція ще повернеться до цього питання.

Ігор Кузьминський

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: де знаходився цей відкритий басейн