Рідкісні кадри Кам’янського/Дніпродзержинська 1958 року: подивіться, багато з того часу змінилося (відео)

Йдеться про випуск кіножурналу «Україна сьогодні» №9 від 1958 року. Нещодавно він з’явився в регіональних соцмережах. “Наш Репортер” розшукав оригінал, викладений в Інтернеті. Це десятихвилинний ролик, у якому перші півтори хвилини присвячені нашому місту. Такі кінохроніки готувала на той час київська студія «Укркінохроніка». До речі, це держпідприємство існує і зараз, воно називається ДП «УкрКіноХроніка».

Що цікавого на відео

Отже, на кадрах Дніпродзержинськ 1958 (не виключено, що ролик було знято трохи раніше, а в прокат він потрапив саме в цей час). Багато кадрів у кіножурналі присвячено Транспортній площі (теперішньому майдану Героїв). Нагадаємо, у листопаді 1958 року на цій площі відкриють пам’ятник Леніну, після чого вона називатиметься на честь зазначеного комуністичного лідера. До речі, враховуючі цей факт, можна дійти висновку, що у хроніці період не пізніше січня–березня 1958 року.

Багато що в центрі міста тоді було по-іншому: пішоходів набагато більше, ніж авто, а ті автомобілі, які були, – старих марок («Перемога»). Впадають у вічі перші автобуси та старі трамваї. Ще немає ТЦ “Лада”, на його місці двоповерхова будівля. Іншими були магазини на перших поверхах центральної площі міста.

Сама вона була просторіша, не перевантажена лоточками і прикрашена незвичними для сьогоднішнього дня скульптурами. 

Кілька кадрів присвячено проспекту Леніна, що будується (нинішній Свободи). Також на відео потрапили Палац культури металургів на вулиці Спортивній (тоді ще у всій красі) та головний вхід до Центрального міського парку. Вхідна архітектурна група цього місця відпочинку виглядала тоді інакше. Сюди можна було потрапити, звернувши з проспекту Пеліна (сьогодні Гімназичний) на вулицю Карла Маркса (зараз Роберта Лісовського) та дійшовши до перехрестя з вулицею Червоноармійською (зараз Олекси Сокола).

Куди ж без ідеології…

Головний герой ролика – Антон Хом’як, який через 30 років повернувся до рідного міста з Аргентини (швидше за все, з еміграції, після більшовицького перевороту 1917 р.). За задумом авторів фільму, для вказаного чоловіка місто за цей період змінилося до невпізнання: з «убогого села» Кам’янського Дніпродзержинськ став «великим промисловим та культурним центром».

На кадрах показані вулички старого села, якими нібито бігав у дитинстві Антон. До речі, багато краєвидів з минулого Кам’янського авторами ролика було взято з книги 1903 року «По Екатерининской железной дороге».

На одному з них (імовірно, вулиця Церковна) – справді старе Кам’янське з брудом та бездоріжжям. А ось частина старовинних кадрів (теж із цієї книги) належить до сучасного на той час «потопаючого в зелені» селища для робітників і службовців нашого заводу – Нижньої колонії. Воно було збудоване у 1889 році і на кінець ХІХ століття вже мало такі зручності, як водопровід. До речі, починаючи з десятих років ХХ століття завдяки потужності Дніпровського металургійного заводу в газетах того часу Кам’янське називали не «убогим селом», а «центром південної металургії».

При цьому заради справедливості варто зазначити: починаючи з другої половини 20-х років ХХ століття у Кам’янському йшло бурхливе будівництво промислових, житлових, інфраструктурних об’єктів. І місто справді змінилося на краще.

До речі

Завтра чергова річниця перейменування Кам’янського на Дніпродзержинськ (1 лютого 1936 року). З таким ім’ям місто жило до 19 травня 2016 року, доки йому не повернули його колишню назву.

Слід зазначити, що саме з особистістю Фелікса Дзержинського пов’язаний так званий червоний терор, через який безвинно загинули багато тисяч людей і за допомогою якого більшовики зміцнювали свою владу. Помер Ф. Дзержинський у 1926 році, а прізвище людини, яка мала на руках багато пролитої людської крові, десятиліттями було частиною назви нашого міста. Про це не варто забувати, коли говоримо про причини перейменування. Проте не варто кидатися і в іншу крайність, викреслюючи період із 1917 по 1991 роки з історії міста або малюючи його лише у негативних тонах.

Відео 1958 року за цим посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ZsZcjjDiyIM

 

Ігор Кузьминський