У Дніпродзержинську/Кам’янському жила і тренувалася найсильніша людина планети

Відомі люди нашого міста: Султан Сабурович Рахманов.

Сьогодні, 6 липня, видатному спортсмену виповнилося б 75 років. Відомо, що народився та виріс він в Узбекистані. Син каракалпака та українки. У дитинстві був травмований, внаслідок чого одна його нога була коротшою за іншу. Крім нього, у сім’ї були брати Рустам, Азім, Таїр, Рахім та сестра Зухра.

1966 року після закінчення 9-го класу разом із батьками переїхав до Дніпропетровська. Султан вступив до фізкультурного технікуму, разом зі старшим братом Рустамом займався у спортивних секціях.

Також із відкритих джерел відомо, що Султан Рахманов став срібним призером Кубку Зірок Світу (Лас-Вегас, 1978) та Кубку Важковаговиків (Токіо, 1979). У 1979 році став чемпіоном світу. На московській Олімпіаді 1980 року виграв олімпійське золото (ривок 195 кг, поштовх 245 кг, набрав у сумі 440 кг), випередивши німця Юргена Хойзера та поляка Тадеуша Рутковського у сумі на 30 кг.

Султан Рахманов було занесено до Книги рекордів Гіннеса як найсильнішу людину планети.

Фото – виступ на Олімпійських іграх 1980 (джерело)

Олімпійське золото легендарного атлета кувалось у Дніпродзержинську…

Про це розповідає у своїй публікації відомий у місті спортивний журналіст та краєзнавець Віктор Куленко (джерело – сайт disk-sport.mis.dp.ua). Посилається він на спогади Володимира Ніколича (к.м.с. з важкої атлетики).

«Итак, как известно, тренером С. Рахманова был Эдуард Павлович Бровко. К тому времени парень уже был женатый. И для того, чтобы обеспечить семью жильем, а спортсмену уделить побольше внимания для тренировок, ему облспорткомитет предложил переехать в Днепродзержинск и устроить на работу на Днепровский металлургический завод (в то время в Советском Союзе не признавали профессионального спорта и практически все спортсмены где-то числились, – прим. автора). В 1973 году Рахманов в Днепродзержинске по улице Мира в доме № 21 получил квартиру. А на следующий год поступил в Киевский физкультурный институт. Тренировался Султан по индивидуально разработанному плану, по своей методике на “Дзержинке”, куда к нему с Днепропетровска пару раз в неделю приезжал Э. Бровко…
Снова в областной центр Султан Сабурович переехал как раз перед Олимпийскими играми в Москве в 1980 году. Кстати, после золотого выступления на Олимпиаде немцы подарили ему “Джип”, на номере которого было написано “СУЛТАН”…»

Фото – Володимир Ніколич та Султан Рахманов (джерело)

Чому ж повернувся до Дніпра?

Можливу причину розповів Вікторові Куленку ще один наш знаменитий земляк, спортсмен, тренер Олександр Таркін:

«А в Днепропетровск Рахманов уехал по нескольким причинам. Как-то помогали мы ему делать гараж. Ждем автокран для того, чтобы поставить перекрытие. А его все нет и нет. Тогда Рахманов звонит директору спортклуба “Дзержинка”, который обещал предоставить кран. А Зубрицкий отвечает, что забыл о просьбе. Султан смачно послал его подальше и после этого уехал. На его переезд в Днепропетровск подействовало также негативное отношение некоторых рабочих цеха ремонта металлургического оборудования на ДМЗ, в котором он числился. Мужики начали высказывать недовольство, что Рахманов получает деньги не выходя на рабочее место. Я ходил в цех, предлагал людям прийти и посмотреть как пашет на тренировках Султан. Некоторые с пониманием отнеслись. Но были и такие, которые в штыки встретили меня. А Рахманов был гордый человек, поэтому такое отношение рабочих обидело его». 

Фото – Олександр Таркін та Султан Рахманов (джерело)

Видатного спортсмена пов’язував із нашим містом не лише спорт

Варто нагадати, що років 25 тому між містами Дніпро та Дніпродзержинськ з’явився автобусний маршрут, який обслуговували мікроавтобуси (маршрутки). Кінцеві зупинки розташовувалися біля залізничних вокзалів. Працювали на ньому за паритетом (50/50) АТП з нашого міста КАТП 042802 (сьогодні спеціалізується на вивезенні побутових відходів) та перевізник з обласного центру – фірма «Султан і спортсмени». Біля її витоків стояв саме Султан Рахманов, а на цьому підприємстві знайшли тоді роботу чимало колишніх спортсменів.

До речі, якщо на трафаретах автобусів КАТП був символ нашого міста – Прометей; то на трафаретах маршруток підприємства «СіС» (так його називали скорочено) були олімпійські кільця.

Зазначений маршрут дещо в зміненому вигляді залишився і до нашого часу (відправлення з залізничного вокзалу в Кам’янському). Щоправда, працюють там тепер інші підприємства.

P. S. Помер Султан Рахманов від серцевого нападу 5 травня 2003 року у Дніпропетровську. Похований поряд із могилою матері на Сурсько-Литовському кладовищі у Дніпропетровську. На пам’ятнику немає дати смерті, але є дата народження та епітафія «Кто сказал, что я умер? Я в ваших душах и сердцах»…

Ігор Кузьминський

Також читайте: Цей день в історії Кам’янського/Дніпродзержинська: 2 липня 1996 року, катастрофа трамвая