Унікальне фото старовинної будівлі: що на цьому місці у Кам’янському зараз

Будинок було зведено в часи, коли ще не було проспекту.

Олександр Слонєвський, краєзнавець і письменник, глянувши на старий знімок, одразу визначив, що йдеться про будівлю, з якої колись і розпочинався лівий бік нинішнього проспекту Гімназичного. Зараз на його місці частково розташована будівля Заводської районної адміністрації (ріг Гімназичного/Пеліна та Свободи/Леніна).

Зараз тут так:

 

За інформацією дослідника, старовинний будинок було зведено приблизно у 1905-1907 роках. З моменту побудови в ньому розташовувався поліцейський відділок Кам’янського. Перша згадка про будинок належить до 1909 року, її було опубліковано в «Списке домовладельцев села Каменского», складеному приставом с. Кам’янського В. Клунніковим, його офіційною мешканкою була А. С. Клуннікова.

Цікава деталь. За словами історика, зводився цей будинок, коли проспекту Гімназичного як такого ще не було. Виявляється, у ті далекі часи з одного боку вказаної вулиці була територія села Кам’янського (це зараз непарна сторона проспекту, ближча до нинішнього центру міста); з іншого – розташовувалися землі сільської громади, викуплені «Южнорусским Днепровским металлургическим обществом» для будівництва одного із заводських селищ (Верхньої колонії). Межа між цими землями фактично і відповідала сьогоднішній проїжджій частині проспекту.

Назву «Проспект» (спочатку без вказівки «Гімназичний») ця територія отримала в міру поступової забудови цієї місцевості, яка датується десятими роками ХХ століття. Ну, а Гімназичним він став завдяки появі на ньому двох навчальних закладів. Перший – Чоловіча гімназія (відкрита у 1907 році, це будівля сьогоднішнього Наукового ліцею імені Лигуна, яка ближча до площі перед театром). Другий – Жіноча гімназія (відкрита в 1906 році, зараз це теж Науковий ліцей, а сама будівля виходить фасадом на проспект):

Вічний відділок…

Отже, як уже зазначав О. Слонєвський, у будинку № 1 на проспекті Гімназичному, який зображено на старому фото, спочатку розташовувалося міське управління поліції.

Цікаво, що за весь час існування цей будинок жодного разу не змінював свого цільового призначення:
– невдовзі після революції 1917 року тут розташовувалася народна міліція;
– під час фашистської окупації (1941-43 років) тут була українська допоміжна поліція (з місцевого населення);
– після звільнення та до 70-х років у вказаній будівлі розташовувався міський відділ міліції.

При цьому зазначимо, що своїм фасадом будинок виходив на Гімназичний проспект (у ті роки Пеліна), а лівою торцевою частиною на проспект Свободи (тоді Леніна). Причому біля неї, за спогадами О. Слонєвського, був масивний цегляний паркан жовтого кольору.

Ну а далі – місто активно розвивалося. Промисловий Дніпродзержинськ, який був все ближче до позначки 300 тисяч жителів, потребував приміщень під районні органи влади.

Фото з альбому “Город пламенных зорь Днепродзержинск” 1976 р. (джерело – сторінка краєзнавця Дмитра Кубанова)

Саме на місці вказаної будівлі міськвідділу і вирішено було збудувати заводський виконком (будівництво закінчено 1976 року). Міськуправління міліції переїхало після цього до звичної сьогодні будівлі на проспекті Відродження (раніше Аношкіна, а в ті часи – вулиця Ленінградська). А ось старовинний будинок, щоб звільнити місце під будівництво райвиконкому, просто розібрали, хоч він і був ще в гарному стані.

Історія фото

Варто зазначити, що загалом відомі 3 світлини цієї будівлі (враховуючи і ту, про яку сьогодні йдеться). Тож кожна з них, з історичного погляду – на вагу золота:
Фото № 1 – зі сховищ колишнього Народного музею ДМК. Фахівці датували його 1927-1929 роками. Будинок № 1 на Гімназичному проспекті (тоді Пеліна) розташований на задньому плані:

Фото №2 – з архіву Гарольда Яцука (опублікував Олександр Слоневський). Судячи з припаркованих автомобілів, може датуватися серединою 50-х – початком 70-х років минулого століття:

Фото № 3, про яке йшлося у цій статті, як вже зазначалося, у серпні 2024 року опублікувала Марина Андрєєва. Це фото робив її батько. Він сам вказав на знімках дату зйомки – 1962 рік.
При цьому Марина зазначила, що тато підписував фото вже у 80-х, тож з датою міг трохи й помилитися.

 

Ігор Кузьминський

Також читайте: Фото Кам’янського/Дніпродзержинська середини минулого століття. Здивуєтесь, де це знято