Вулицями Кам’янського: жорсткий Лівий, відлуння війни

Наприкінці дня з читацької пошти.

Вечір середи, 12 червня. Десь 21:15, кінцева зупинка «Овочевий». Люди чекають на останню на сьогодні маршрутку на правий берег. Двоє чоловіків напідпитку займаються неподалік чимось своїм. З’явився перехожий: невеликого зросту, років 35. За спиною зелений рюкзак. Ті двоє гукнули його. Один із них почав чи щось просити, чи чіплятися. Перехожий йому в чомусь відмовив. Не сподобалося, по п’яні розповів, куди треба йти…

Реакція перехожого на ці слова виявилася дуже жорсткою. Можна було розчути крики і фрази, мовляв, кого посилаєш, Дев’яносто… бригада.

Чоловік на підпитку отримав добряче (хоча потім піднявся сам), ще й каменюкою. Серед тих, хто стояв на зупинці, почулися тривожні вигуки: «Та він його вбив!!!…» І що, мовляв, дуже жорстко якось: зрозуміло, п’яні, але вони ж чіплялися тільки на словах…

P. S. Не ручатимуся, що наш співрозмовник передав усе те, що трапилося, з точністю до деталей. Але суть не в цьому. Час сьогодні дуже непростий. Усі на емоціях. Будьте обережні. А тим, хто повертається з фронту, треба допомагати з реабілітацією. Цим людям довелося побачити багато такого, що нам і не снилося…

Фото з місця подій

Ігор Кузьминський