Цей день в історії Кам’янського/Дніпродзержинська: 50 років тому готель «Зоря» приймали в експлуатацію

Дивлячись на проспект Т. Шевченка, здається, що його завжди вінчала ця висотна будівля. Між тим, сьогодні у готеля «Зоря» ювілей. Акт його прийняття в експлуатацію датовано 31 грудня 1974 року.

Хто будував
Панельні п’ятиповерхівки району «Черемушки», що виросли у 1960 роки на пагорбі за залізницею, вздовж вулиці Єрмака (сьогодні – Бурхана), утворили пряму лінію з дахів. В 1967 році міськвиконком Дніпродзержинська ухвалив рішення про будівництво на пагорбі готелю, який мав стати висотною домінантою забудови мікрорайону та вінчати собою перспективу вулиці Сировця (сьогодні – проспект Шевченка).

Було обрано проєкт 12-поверхового будинку готельного типу, розроблений «Ленпроєктом». Проєкт прив’язки будівлі для умов Дніпродзержинська було виконано Дніпропетровською філією «Укрміськбудпроєкту». А проєкт благоустрою та озеленення території виконував Дніпродзержинський архітектурно-будівельний відділ «КиївНДІПцивільбудування» (зараз – Державний проєктний інститут «Дніпродзержинськцивілпроєкт»). Будівельні роботи трест «Дніпрохімбуд» розпочав влітку 1972 року.

Оскільки висотний готель будували на схилі, для довговічності та безпеки було передбачено потужний пальовий фундамент – використовувалися ґрунтонабивні палі довжиною 14 м при висоті будівлі 41,6 м. Коли на будівництві працював копер (машина для забивання паль), у будинках за залізницею тремтіли стіни.

Готель прийняли в експлуатацію 31 грудня 1974 року із загальною оцінкою «добре». У квітні 1975 р. затверджували статут підприємства, тарифи, набирали штат працівників, а доробки все тривали. У повноцінну експлуатацію новий готель прийняли ближче до літа, але документів про це не збереглося.

Фото 2017 року

Зроблено з любов’ю
Проєкт готелю був типовим, але облаштування схилу дозволило групі архітекторів під керівництвом Анатолія Романенка (нині покійного) проявити себе.

Єдина фотографія Анатолія Романенка, яка є у нас. Її випадково знайшов відомий у місті краєзнавець і журналіст Віктор Куленко

Цей куточок міста створювався з великою любов’ю, все продумувалося до дрібниць. Будинок готелю «посаджено» дуже близько до укосу. Перепад між підлогою першого поверху та проїжджою частиною дороги та автостоянки становить близько 3 метрів. Для зручності проходу та проїзду до сусідніх житлових будинків проєктом було передбачено створення тераси – еспланади на рівень першого поверху готелю, розташувавши транспортний проїзд та автостоянку у нижньому ярусі. Для поліпшення освітлення цього нижнього ярусу в еспланаді були передбачені два великі отвори. Отвори виконували також естетичну функцію, пов’язуючи простір обох ярусів, створюючи цікаві видові точки. Еспланада пов’язана з нижнім ярусом двома сходами та естакадою-пандусом.

Фото 2017 року

В крутому схилі пагорба було передбачено три сходи до зупинок громадського транспорту та до залізничного переїзду. Сходи виконані з граніту – вони досі цілі. Одночасно з будівництвом еспланади, облаштуванням сходів та посадкою скверу створювалася підпірна стінка укосу з боку проїжджої частини, оздоблена гранітом. У сквері, на тому місці, де зараз будується храм, було висаджено плакучі верби та влаштовано три декоративні басейни, викладені кольоровою мозаїкою. По краях басейни були оздоблені тим самим гранітом, що й на підпірній стінці.

Безпосередньо перед готелем було висаджено 8 сріблястих ялинок, 20 ялівців у «вікнах» тераси, 1 туя, під вікнами ресторану – бірючина та ялівець.

Фото Якова Куценка

З лівого боку від головних сходів на крутому схилі був влаштований квітковий годинник. Багато років навесні робили ревізію механізму, висаджували по колу 12 квіткових композицій, і блискучі алюмінієві стрілки до осені показували точний час. Нині ця ділянка схилу закрита білбордами. Куди поділися стрілки – ніхто вже не скаже, механізм годинника зотлів у землі.

Одночасно з підпірною стіною збудували павільйони зупинок громадського транспорту. Вони були врізані в схили: одразу біля головних сходів, що ведуть до готелю, через дорогу навпроти і в кінці підпірної стінки, біля повороту на вул. Димитрова (сьогодні – Грушевського). У 1990-х роках павільйони на трамвайних зупинках були перероблені в кіоски. Зупинку біля повороту на вул. Грушевського перебудували у 2021 році.

Про руйнування та відновлення
У комплексі з готелем був збудований і ресторан. За мера В. Швеця виконком передав це приміщення у приватні руки. Свого часу там була більярдна, потім клуб «Караоке 33». Багато років ресторан простояв замкненим із наглухо замурованими вікнами.

Будівля ресторану в 2017 році

У свій 20-річний ювілей готель був в аварійному стані, з дахом, що протікає, без опалення, без води. Приміщення з 4-го по 12-й поверх були в антисанітарному стані, з пацюками і мишами. Обслуговуючий персонал перебував у відпустці за власний кошт – працювала лише зміна з 15 осіб. Ресторан руйнувався.

Чимало сил для порятунку будівлі готелю поклав Костянтин Лисенко. Він прийшов на посаду директора готелю “Зоря” у листопаді 1996 року. У складній економічній ситуації готель тоді дуже врятувало приєднання в березні 1997 до Експлуатаційно-лінійного управління автошляхів (ЕЛУА). Вже навесні 1998 року в готелі повноцінно діяли 32 номери, працювали ліфт, ресторан та буфет, сауна та більярд.

З 2000 року комунальне підприємство «Готель “Зоря”» стало самостійною юридичною особою. Вчасно виплачувалась зарплата працівникам, державі – податки. Востаннє готелю виділялися гроші у 2000 році. Тоді «Зоря» приймала іменитих гостей із Києва, запрошених на урочистості до 250-річчя міста. Зокрема тодішнього мера Києва Олександра Омельченка.

Новий власник
Але навіть Костянтину Лисенку не вдалося повернути застарілому готелю колишній блиск. Для цього були потрібні великі фінансові вкладення без особливої надії на повернення інвестицій. Адже Кам’янське, на жаль, не дуже привабливе для туризму місто.

У 2020 році у готелю «Зоря» з’явився новий власник. Компанія “Reikartz Hotel Management” здійснила масштабну реконструкцію будівлі, добудувала три поверхи, замість балконів радянського зразка з’явилися панорамні вікна. Ресторану повернули вікна, він знову приймає відвідувачів. У будівлі тепер є не лише готельні номери, а й квартири, офіси на продаж. Тепер це житловий комплекс «Зоря Хол».

Що ж, вигляд у помітної будівлі, яка стільки років прикрашала місто, сьогодні цілком доглянутий. Нехай благополучно служить людям і надалі.

Джерело інформації: Пояснювальна записка до проєкту благоустрою та озеленення території готелю, виконаного Дніпродзержинським архітектурно-будівельним відділом «КиївНДІПгромадянбудування», розповідь Костянтина Лисенка.

Галина Денисова

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: про одне новорічне диво