Небезпечна жирова хвороба печінки: симптоми, профілактика, лікування

Консультують медики Кам’янського.

Печінка – один із найважливіших органів нашого організму. Вона бере участь у травленні, обміні речовин, регуляції рівня глюкози, синтезі важливих білків та знешкодженні шкідливих речовин. Проте деякі захворювання печінки можуть тривалий час не викликати жодних симптомів.

Одним із таких станів є метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки (MASLD) – сучасна назва неалкогольної жирової хвороби печінки. За оцінками експертів, це одне з найпоширеніших хронічних захворювань печінки у світі.

Що це за хвороба?
MASLD — це стан, при якому в клітинах печінки накопичується надлишок жиру на тлі порушень обміну речовин.
Найчастіше захворювання пов’язане з:
— надлишковою масою тіла або ожирінням;
— збільшенням окружності талії;
— цукровим діабетом 2 типу;
— інсулінорезистентністю;
— підвищеним рівнем холестерину та тригліцеридів;
— ртеріальною гіпертензією;
— недостатньою фізичною активністю.

Фактично це один із проявів метаболічного синдрому та сигнал про те, що організму потрібна додаткова увага до способу життя і контролю факторів ризику.

Чому це важливо?
На ранніх стадіях жирова хвороба печінки зазвичай не викликає болю чи інших характерних симптомів. Багато людей дізнаються про проблему випадково під час профілактичного обстеження або ультразвукового дослідження.
Захворювання може прогресувати:
— від накопичення жиру в печінці до запалення;
— від запалення до фіброзу (утворення рубцевої тканини);
— від фіброзу до цирозу та його ускладнень.

Особливу увагу лікарі сьогодні приділяють саме фіброзу та серцево-судинним ускладненням хвороби – інфаркту міокарда та інсульту.

Що повинне насторожити?
— швидка втомлюваність;
— загальна слабкість;
— відчуття дискомфорту або важкості у правому підребер’ї;
— фізичні навантаження переносяться гірше.
Важливо пам’ятати: відсутність скарг не означає відсутність захворювання.

Як виявляють жирову хворобу печінки?
Для оцінки стану печінки лікар може рекомендувати:
— біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, ГГТ та інші показники);
— визначення рівня глюкози крові та глікованого гемоглобіну;
— ліпідограму;
— ультразвукове дослідження органів черевної порожнини;
— за потреби – еластографію для оцінки наявності та ступеня фіброзу.

Варто знати, що навіть нормальні показники АЛТ та АСТ не завжди виключають наявність MASLD. Саме тому оцінка факторів ризику та комплексний підхід до обстеження мають велике значення.

Що допомагає покращити стан печінки?
Основою лікування є зміна способу життя.
Зниження маси тіла
Втрата 7–10% від початкової маси тіла може суттєво зменшити накопичення жиру в печінці, покращити показники аналізів та сприяти зменшенню запалення.

Регулярна фізична активність
Рекомендується щонайменше 150 хвилин помірної фізичної активності на тиждень. Ще кращі результати спостерігаються при 200–300 хвилинах активного руху щотижня.

Збалансоване харчування
Корисно обмежити споживання цукру, солодких напоїв, кондитерських виробів та ультраоброблених продуктів, збільшивши частку овочів, фруктів, цільнозернових продуктів, бобових, риби та рослинних жирів.

Контроль супутніх захворювань
Ефективне лікування артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, порушень ліпідного обміну та ожиріння є невід’ємною складовою профілактики прогресування MASLD.

Для окремих пацієнтів лікар може рекомендувати медикаментозне лікування, зокрема сучасні препарати для контролю маси тіла або цукрового діабету.

Коли варто звернутися до сімейного лікаря?
— надлишкова маса тіла або ожиріння;
— цукровий діабет 2 типу;
— підвищений артеріальний тиск;
— високий рівень холестерину або тригліцеридів;
— збільшена окружність талії;
— зміни печінки за даними УЗД.

Сімейний лікар допоможе оцінити фактори ризику, призначити необхідні обстеження та, за потреби, скерує до гастроентеролога, гепатолога чи ендокринолога.

Бережіть своє здоров’я та не нехтуйте профілактичними оглядами.

Джерело інформації: сторінка центру первинної медико-санітарної допомоги № 3 у фейсбуку

Галина Денисова

Читайте також: Захворювання щитоподібної залози – причини, симптоми та профілактика