25 квітня 1920 року у Кам’янському розпочалася історія Дніпровського технічного університету

Цього дня Катеринославський губернський відділ професійно-технічної освіти видав офіційне розпорядження про відкриття на базі Дніпровського металургійного комбінату у Кам’янському політехнікуму.

Вже за рік він був реорганізований у Кам’янський робочий технікум.

Під технікум відвели будівлю колишнього дитячого притулку православного товариства допомоги бідним та школу, збудовані у 1910 р. (сьогодні це перший та другий корпуси технічного університету на Гімназичному проспекті). До будівлі школи у 1930-ті роки було прибудовано третій поверх.

На заставці – фотографія будівлі першого корпусу університету з архіву журналіста та краєзнавця Віктора Куленка, приблизно 1950-ті роки. А на цьому знімку 1927 року, з архіву письменника та історика Олександра Слоневського, той самий будинок, тільки ще двоповерховий, без надбудови.

28 березня 1930 року спеціальною постановою Ради народних комісарів технікум було реорганізовано у вечірній металургійний інститут. З цього часу тут почали готувати інженерів за п’ятьма основними для того часу металургійними спеціальностями: доменне, сталеливарне, прокатне, теплосилове та електротехнічне виробництво.

У 1960-му році вечірній інститут реорганізували на завод-втуз. Так у Радянському Союзі називали вищі технічні навчальні заклади, де крім денної форми навчання практикували вечірню, без відриву від виробництва.

У 1960-ті роки, у зв’язку з розвитком у місті промислових підприємств, додалися нові спеціальності: хімічна технологія твердого палива, автоматизація та комплексна механізація підприємств хімічної промисловості, металургія та технологія зварювального виробництва, технологія неорганічних речовин та хімічних добрив, електропривод та автоматизація виробничих процесів, технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти та інші.

У травні 1967 року Дніпродзержинський інститут завод-втуз було реорганізовано в індустріальний інститут. На п’яти його факультетах (металургійному, технологічному, хіміко-технологічному, вечірньому та загально-технічному) навчалося близько 5 тисяч студентів.

У 1963 році в Соцмістечку, на початку проспекту Конституції, було збудовано корпус для хіміко-технологічного факультету. Надалі нові корпуси інституту зводилися на Дніпробуді.

З 1963 по 1988 роки, коли ректором був Володимир Логінов, інститут зріс утричі. Побудовано сучасні навчальні корпуси №5, 6, 7, студентські гуртожитки, клуб «Полум’яні зорі», засновано музей історії інституту. Невеликий регіональний завод-втуз перетворився на сучасний індустріальний інститут.

Колегія Міністерства освіти України ухвалою від 27 жовтня 1993 р. надала Дніпродзержинському індустріальному інституту статус Державного технічного університету. Тут відкрили нові гуманітарні та технічні спеціальності: прикладну математику, правознавство (промислове право), машини та апарати харчових виробництв, металургія та хімія рідкісних та розсіяних металів тощо. З вересня 1994 р. діє економічний факультет.

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 07.10.2016 № 1209 Дніпродзержинський державний технічний університет було перейменовано на Дніпровський державний технічний університет.

Джерела інформації:
Офіційний сайт Дніпровського державного технічного університету 
Вікіпедія, «Наш Репортер» стаття від 17.07.2022 «Старовинні будівлі Кам’янського, які сьогодні не впізнати: «палац адміністрації», «будинок холостяків» та інші»

Галина Денисова

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: старі двори