Цей день в історії Кам’янського: 7 квітня 1890 р. народився наш земляк, який відкрив нову зірку у сузір’ї Орла

Він прожив коротке, але яскраве життя.

Олександр Андріанович Аленич народився 7 квітня 1890 р. у селі Кам’янське в родині нащадка запорізьких козаків. Згодом батьки переїхали до Катеринослава (сьогодні – м. Дніпро), де Сашко навчався у першій міській класичній гімназії.

Спостереженням за зоряним небом він захопився в дитинстві. Гімназистом друкував замітки на астрономічні теми у катеринославській газеті «Приднепровский край». На публікації гімназиста звернули увагу фахівці, зокрема професор Петербурзького університету Сергій Глазенал.

У 1911 р. Олександр вступив на фізико-математичний факультет Московського університету. Юнак брав активну участь у роботі астрономічного студентського гуртка, друкував статті в «Известиях Русского астрономического общества». 1912 р. Аленич видав брошуру «Обитаема ли Луна?»

Катеринослав та астрономічний гурток
У 1915 р. з дипломом першого ступеня 25-річний Олександр повернувся до Катеринослава, де викладав фізику і математику в першій реальній школі та у двох приватних гімназіях – чоловічій і жіночій. Деякий час працював асистентом у Катеринославському гірничому інституті (нині – Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»). А також керував астрономічним гуртком, який навіть випускав власний журнал. Із цього гуртка вийшли видатні астрономи Борис Воронцов-Вельямінов, Микола Іванов та Михайло Леонтовський. Олександр Аленич і його учні були так захоплені своїми дослідженнями, що робота гуртка не переривалася навіть під час боїв у Катеринославі.

Календар знаменних подій та пам’ятних дат Кам’янського на 2025 рік, який публікує Центральна бібліотека Кам’янського, повідомляє, що у 1918 р. Олександром Аленичем було відкрито нову зірку у сузір’ї Орла.

Життя і праця у Кам’янець-Подільському
17 січня 1919 р. Аленича призначили старшим асистентом кафедри фізики Кам’янець-Подільського університету. Тож, відтепер його життя було пов’язане з цим містом і навчальним закладом.

За свідченнями професора Біднова, Олександр Андріанович попросив керівництво університету дати йому час для вдосконалення української мови, якою від володів недостатньо. Йому пішли назустріч. Викладати Аленич почав у березні 1919 р.

15 травня 1919 р. Аленича було обрано на посаду астронома-наглядача університету. Вже в лютому 1920 р. на даху головного навчального корпусу університету було споруджено невелику обсерваторну вежу. Вона була обладнана приладами, які належали особисто Олександру Андріановичу, у тому числі 150-кратним телескопом. Приладами користувалися не тільки студенти, а й усі містяни, що цікавилися астрономією.

Сучасники відзначали, що Аленич мав мовчазну вдачу, був замкненим. Але як тільки розпочиналася розмова на астрономічні теми, він ставав балакучим і цікавим співрозмовником.

Аленич вивчав комети та траєкторії метеоритних потоків, писав наукові праці про Місяць. Викладав на фізико-математичному факультеті описову астрономію, сферичну геометрію та тригонометрію, опублікував курс своїх лекцій.

В листопаді 1920 р. багато професорів і викладачів університету подалися в еміграцію. Аленич залишився в Кам’янці-Подільському. Радянська влада його не зачепила. Після реорганізації університету в Інститут народної освіти Аленич викладав тут математику, астрономію та метеорологію. За його ініціативи було створено метеостанцію, яка проводила регулярні спостереження.

У Аленича було хворе серце. Складні часи не сприяли поліпшенню здоров’я. Хвороба прогресувала. 24 квітня 1923 р. вченого не стало. Він прожив усього 33 роки, яскраві, як метеор у нічному небі.

На заставці: фото з Вікіпедії – Олександр Аленич (сидить на землі в центрі) серед спостерігачів повного сонячного затемнення в Генічеську в 1914 р.

Дві інші фотографії – з сайту VIOLITY

Джерело інформації: сайти електронна газета «Подолянин», «Цікаве про Дніпро».

Галина Денисова

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: старі двори