Цей день в історії Кам’янського/Дніпродзержинська: 4 січня 1923 р. народився Володимир Іванович Логінов – багато людей в місті пам’ятають його

Науковець, педагог, заслужений винахідник України та багаторічний ректор Дніпродзержинського індустріального інститута (сьогодні – Дніпровський технічний університет).

Він народився у Катеринославі (сьогодні – м. Дніпро) в родині робітника. З відзнакою закінчив середню школу та у 1940 р. вступив до Дніпропетровського металургійного інституту.

Студент – командир батальйону

У липні 1941 р був призваний до Червоної Армії. Закінчив прискорені курси підготовки офіцерів, командував ротою морських піхотинців під Севастополем. У червні 1942 р. був тяжко поранений і перебував у шпиталі, який захопили німці. Йому пощастило втекти з табору та одужати, перейти лінію фронту. Ще більше пощастило, що не розстріляли діячі НКВС. Слідчий вимагав назвати людей, які б підтвердити його особистість. Підтвердження несподівано надійшло зі шпиталю, де він лікувався. Логінову повернули офіцерське звання. Він командував штрафною ротою, був командиром батальйону спочатку 1292-го стрілецького полку, потім – 113-ї стрілецької дивізії 57-ї армії 3-го Українського фронту. Його батальйон брав участь у звільненні Кривого Рогу, воював у Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщині, Австрії. Молодого командира було нагороджено орденами та медалями.

У 1946 році Володимир Логінов повернувся до навчання у металургійному інституті. У 1950 р. отримав диплом інженера та вступив до аспірантури. З 1953 року почав викладати у Дніпродзержинському індустріальному інституті (сьогодні – Дніпровський технічний університет).

Вчений, педагог, адміністратор

У 1955 р. Володимир Логінов захистив кандидатську дисертацію, в 1970 р. – докторську.

У 1956-1957 рр. він – декан металургійного факультету. З 1957 по 1992 рр. – завідувач кафедри «Металургія чорних металів», «Металургія чавуну». Водночас з 1963 р. по 1988 р. Володимир Логінов обіймав посаду ректора інституту.

За Володимира Івановича Логінова на житловому масиві Дніпробуд виникло ціле студентське містечко. Він особисто обирав місце для будівництва третього корпусу інституту. Також було збудовано корпуси № 5, 6, 7, гуртожитки, клуб «Полум’яні Зорі» та базу відпочинку. За нього регіональний навчальний заклад завод-втуз перетворилося на великий індустріальний інститут. Володимир Іванович керував ним близько 25 років.

В. І. Логінов зробив великий внесок у розвиток доменного виробництва. Він – автор 250 наукових праць, 4 монографій, 65 авторських свідоцтв та патентів на нові технології, процеси та апарати. 160 його наукових розробок впроваджено у виробництво, його праці у галузі підготовки металургійної сировини застосовуються не лише в Україні, а й в Англії, Німеччині та Японії. З 1986 р. – почесний громадянин Дніпродзержинська/Кам’янського.

Володимир Логінов пішов із життя 20 лютого 2001 р.

У Дніпровському районі Кам’янського є вулиця, названа на його честь. До 2016 р. вона мала іншу назву – Павлика Морозова. Вулиця знаходиться біля третього корпусу технічного університету, йде повз приватні котеджі до міського пляжу. На честь Володимира Логінова також названо кафедру металургії чорних металів Дніпродзержинського державного технічного університету. А 6 травня 2010 р. біля входу до третього корпусу університету урочисто відкрили пам’ятний знак колишньому ректору.

Джерело інформації:
Центральна бібліотека Кам’янського
Енциклопедія сучасної України
Википедия

Галина Денисова

Читайте також: Унікальні фото центрального проспекту Кам’янського/Дніпродзержинська, які мають свою історію