Цей день в історії міста: 14 жовтня 1907 р. народився Аношкін Михайло Прокопович

Директор хімічного заводу, інженер та винахідник, який змінив наше місто.

Михайло Прокопович Аношкін народився у селі Матвіївка Кокчетавського повіту Акмолінської області у північному Казахстані. У 12 років почав працювати на Екібастузькому свинцевому заводі, був лаборантом ЦЗЛ свинцево-плавильного заводу в м. Леніногорську, потім на заводі «Електроцинк» у м. Орджонікідзе Північно-Осетинської АРСР. Навчався у Владикавказькому індустріальному політехнікумі та в Московському інституті кольорових металів та золота ім. Калініна. Здобувши спеціальність інженера-металурга, працював на Сіхоте-Алінському поліметалевому комбінаті «Сіхалі» спочатку майстром, потім начальником відділення, начальником цеху, директором заводу, головним інженером. Під час Другої світової війни був головним інженером та заступником директора комбінату «Сиханчаолово» у Приморському краї.

До Дніпродзержинська Михайло Аношкін приїхав у 1948 році. Його призначили директором виробничого об’єкта № 96 з переробки уранових руд, який будувався у місті. І було новому директорові лише 40 років. Через три роки (1951 р.) він – вже лауреат Сталінської премії І ступеня за впровадження та освоєння схеми переробки доменного шлаку. У 1966 р. виробництву надали назву «Придніпровський хімічний завод» (ПХЗ), а городяни багато років називали його «шлаковим».

Під керівництвом та за безпосередньою участю Аношкіна на заводі було освоєно переробку нової сировини, випуск мінерального добрива (нітрофосу) та рідкісноземельних концентратів, збільшено випуск іонообмінних смол та організовано випуск нових сорбентів, зокрема, для вилучення золота. М. П. Аношкін ‒ автор 18 винаходів, 8 раціоналізаторських пропозицій з економічним ефектом 1,5 млн руб. (величезна на ті часи сума). Протягом 27 років Михайло Прокопович беззмінно керував Придніпровським хімзаводом. Він був нагороджений численними орденами та медалями, а 1971 року М. Аношкіну надали звання Героя Соціалістичної Праці.

В 1975 році він вийшов на пенсію.

Житлові будинки та тенісні корти

Крім виробничих та наукових досягнень М. П. Аношкін багато зробив для розвитку міста. За нього будувалося житло для працівників заводу. Михайло Прокопович особисто їздив до Москви і переконував всесильного міністра культури Катерину Фурсову у необхідності будівництва музичного училища у Дніпродзержинську. Справедливо сказати, що житлово-будівельне управління ПХЗ змінило обличчя нашого міста. З 1967 р. Михайло Аношкін – Почесний громадянин Дніпродзержинська.

А ще Аношкін приохотив Дніпродзержинськ до великого тенісу. У 60-ті роки в усьому СРСР зимові корти можна було перерахувати по пальцях, а в нас, завдяки Михайлу Прокоповичу, збудували Палац тенісу з трьома кортами та трибунами для глядачів, літні корти, стадіон «Перемога», легкоатлетичну школу, Палац водних видів спорту та готель «Олімпія». На пенсії Аношкін шкодував, що не встиг збудувати Льодовий палац поруч із плавальним басейном.

Палац тенісу у 1980-ті роки. Фото з архіву Олега Мороза

З ініціативи М. П. Аношкіна 5 грудня 1969 р. у нашому місті відбувся перший тенісний турнір. У свої 62 роки Михайло Прокопович і сам у ньому взяв участь. Турнір був відкритий абсолютно для всіх, незважаючи на звання та вік, і став традиційним. З 1995 р. його присвячують пам’яті Аношкіна.

Михайло Прокопович був різнобічною людиною. Любив читати та зібрав гарну бібліотеку, міг цитувати по пам’яті цілі сторінки з різних творів. Незважаючи на надзвичайну зайнятість, намагався знаходити час для спілкування із сім’єю та друзями. А коло його друзів та знайомих було надзвичайно широким – від першого секретаря ЦК КПУ В.В. Щербицького та авіаконструктора О. К. Антонова до легендарного спортивного коментатора Миколи Озерова.

Пам’ять

Михайло Прокопович помер 3 жовтня 1995 р. Практично одразу після його смерті від колективу ПХЗ та Баглійської райадміністрації до міськвиконкому надійшли клопотання про перейменування вулиці Ленінградської на проспект імені М. П. Аношкіна. Рішенням міськвиконкому № 306 від 11.10.1995 р. клопотання було задоволено. Усі витрати, пов’язані з перейменуванням, узяв на себе Баглійський райвиконком. Це було перше у нашому місті перейменування вулиці на честь сучасника, який жив і працював тут.

У квітні 2024 року, відповідно до Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію», проспект Аношкіна перейменували на проспект Відродження. Цей закон забороняє називати вулиці та інші об’єкти на честь осіб, що обіймали посади у комуністичних партійних структурах.

Михайло Прокопович був комуністом. Так само, як були членами партії директори всіх радянських підприємств. У ті часи неможливо було інакше.

Галина Денисова

Були використані матеріали сайтів: https://mydndz.com.ua/news/18002

https://www.gorod.dp.ua/news/108417

Читайте також: Відомий у минулому магазин «Дари ланів»: не така вже й давня історія. Хто пам’ятає?