Головна будівля колишнього центру Кам’янського/Дніпродзержинська: де це місце зараз (ретро фото)

Цей будинок бачив чимало історичних особистостей.

Наприкінці жовтня любителів історії міста порадували рідкісною світлиною. Її опублікував відомий краєзнавець та письменник Олександр Слонєвський. Знімок датується 1938 роком. На ньому доглянутий триповерховий адміністративний будинок із агітаційними плакатами того часу. Фасад виходить на людну вулицю.

Де це?

Йдеться про адміністративну будівлю, зведену в середині тридцятих років минулого століття навпроти міського театру (зараз – площа Театральна (Гагаріна), будинок № 3). У ній розташовувалися міськрада та міськком партії (структури, які на той час здійснювали керівництво містом).

Вікна згаданого будинку виходили на центральну міську площу. На той час вона називалася на честь комуністичного вождя Володимира Леніна. З 1926 року на ній встановили йому пам’ятник. На цій площі проходили паради, демонстрації та масові гуляння. Деякі з них зображені на старих знімках:

На фото: парад фізкультурників, 1936 рік  

Цікаво, що під час фашистської окупації (серпень 1941 – жовтень 1943) згаданий будинок свого призначення не змінив, у ньому продовжувала працювати міська, тепер уже окупаційна влада. Ось тільки площа стала називатися інакше. Близько місяця вона носила ім’я німецького вождя Адольфа Гітлера, а потім стала Театральною. До речі, на п’єдесталі монумента, на якому був пам’ятник Леніну, встановили орла з нацистською свастикою:

Фото з архіву Ірини Кондратьєвої 

Після звільнення міста до згаданого будинку знову повернулися міські та радянські партійні структури. І працюватимуть вони тут аж до кінця 60-х років. Поки не буде зведено нову, вже звичну для нас будівлю мерії (1966-67, архітектор Едуард Чубаров) на площі Дзержинського (зараз – майдан Калнишевського).

З того часу адміністративна будівля перед театром стала поступово втрачати своє значення. Адже центр міського життя від площі перед театром та проспекту Пеліна (зараз Гімназичний) зміщувався на проспект Леніна (зараз Свободи) та вулицю Сировця (зараз проспект Шевченка). Головними ж площами міста стали нинішній майдан Героїв (перша назва – Транспортна площа, з 1958 року була перейменована на Леніна) і площу Калнишевського (тоді Дзержинського)…

На фото: будівля в наш час 

Сьогодні, на жаль, будівля перебуває у занедбаному стані, у ній ледве жевріє ділове життя. Дивлячись на старі стіни, вже не віриться, що колись у цьому будинку працювали Леонід Брежнєв (на посаді заступника голови міськради 1937-38 років) та Володимир Щербицький (керівник міськкому, 1952 рік). До речі, саме біля цього будинку 1942 року делегація містян, які жили в окупації, урочисто зустрічала високих чинів фашистської Німеччини: Альфреда Розенберга та Еріха Коха. Документів, які свідчать, що вказані німецькі діячі заходили до самої будівлі, немає, але те, що урочистості проходили під його вікнами – це факт. Знімок із газети тих років:

Любителям історії

У підготовці цієї публікації редакції вкотре допоміг історик Олександр Слонєвський. Читачам буде цікаво знати, що з жовтня Олександр Юлійович почав щодня розміщувати на своїй сторінці у ФБ цікаві авторські розповіді з історії міста. Це невеликі публікації, а також ретро-фотографії. Вони ґрунтуються на матеріалах книг, які за роки своєї наукової діяльності краєзнавець написав понад десяток. Проте вони виходили доволі обмеженим накладом і фактично миттєво розкуповувалися. Тепер любителі історії можуть знайомитися з інформацією з цих книг, яку історик почав публікувати на своїй сторінці у ФБ. «Наш Репортер» також періодично повертатиметься до цих матеріалів.

При підготовці публікації також використано:
– книгу Олександра Слонєвського і Олега Мороза «Белые пятна истории Каменского-Днепродзержинска»;
– книгу Людмили Яценко і Олександра Слонєвського «Дух ушедшей эпохи»;
– Історико-архітектурний опорний план, межі і режими використання зон охорони пам’яток та історичних ареалів м. Дніпродзержинська (підготовлений колективом істориків);
– Дмитро Кубанов – допис в ФБ про історію будинку мерії;
– матеріали Вікіпедії.

Ігор Кузьминський

Також читайте: Історія старовинного будинку, де мешкала перша красуня дореволюційного Кам’янського