Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: пр. Шевченка (вул. Сировця) приблизно 75 років тому

Було – стало.

Стара листівка

Це унікальне фото якось передав до редакції Юрій Якович Сидоров. Людина в місті відома. Довгий час Юрій Якович працював головцехкомом конвертерного цеху ДМК. На той час був на заслуженому відпочинку. Саме ж фото в газету приніс наш давній читач і колега Юрія Яковича — Василь Петрович Бібік. З ним ми й говорили про цю світлину. Відразу уточнимо: по суті, це не фото, а листівка з видом тодішнього Дніпродзержинська:

За всю історію нашого міста різних серій таких листівок було багато. На думку Василя Петровича, ця серія належить до початку 50-х. На ній, за його словами, відображено перехрестя вулиць Сировця (сьогоднішній проспект Шевченка) та Галини Романової.

На передньому плані – післявоєнний трамвай (зверніть увагу, на фото немає жодного авто). Їздив він маршрутом № 1. Одна кінцева була на нижньому коксохімі, друга – в районі цемзаводу (курсував, як сьогоднішня «четвірка», але без заїзду в Романкове). Василь Петрович згадував, що двері у такому трамваї зачинялися ще вручну. До речі, ми дізналися, що вони ходили, як правило, зчіпкою (по два вагони), а будувати такі трамваї почали ще у 1927-37 роках.

Весь дальній план фото займає будинок № 3 на вул. Сировця. Василь Петрович уточнив, що на першому поверсі (якраз по центру фото) у ті роки був розташований продуктовий магазин, а за спиною фотографа, за словами нашого читача, була школа (сьогоднішній ліцей № 16).

Про той час

Щоб з’ясувати більше цікавої інформації, ми свого часу показали листівку Дмитру Кубанову, відомому краєзнавцю. Він зазначив, що на цьому знімку ще не видно Будинку зі шпилем. Отже, фото зроблено раніше — наприкінці 40-х. З огляду на це він додав ряд цікавих деталей про той час.

То був період, коли починала формуватись Транспортна площа (сьогоднішній майдан Героїв).

Вулиця Галини Романової називалася на той час Проектною (вул. Ковалевича була Проектним провулком).

Будівлі колишнього «Універсаму» (сьогоднішнього «Варуса») на той час не було. На його місці від вулиці Сировця перпендикулярно відходила вулиця ім. Лассаля (німецького соціал-демократа). Вона з’явилася у 20-ті роки минулого століття.

Ну, а на місці сьогоднішнього ЦУМу був паровий млин. Це була двоповерхова капітальна будівля з мансардою. Школа (сьогоднішній ліцей № 16) з’явилася ще 1935 р. (точніше, її старий корпус). Новий збудують лише 1963-го…

Про будинок № 3

Ця будівля була зведена однією з перших на вулиці Сировця у повоєнні роки. Хоча сам проект житлового кварталу, що включає Сировця, 3 і 5, за даними Д. Кубанова, було створено не пізніше 1941 року архітектором Лебединським.

Достеменно відомо, що 1948 року його будівництво вже йшло повним ходом. Д. Кубанов знайшов фото тих років, опубліковане в журналі «Огонек» (ось посилання):

На знімку – зведення вказаної будівлі. До речі, цікава деталь: в журналі «Огонек» повідомлялося, що будинок №3 на вулиці Сировця зводиться для робітників коксохімічного заводу. І що у ньому 64 квартири. На думку Дмитра Кубанова, цей житловий будинок належав металургійному заводу, а квартир у ньому було 80.

На завершення зазначимо, що тривалий час на першому поверсі вказаної будівлі (якраз та сторона, яку видно на старому фото) була стоматологічна поліклініка № 1. Її очолював Валентин Мусійович Бурхан – почесний громадянин нашого міста, відомий лікар, а також поет.

На честь нього названо одну з вулиць Кам’янського. У Романковому є присвячений йому музей.

На фото:  Колектив стоматологічної поліклініки № 1, 2002 рік. Шеф (Валентин Бурхан) в центрі першого ряду (в окулярах). Світлина з музею Гімназії №27.

Завершуємо цю публікацію сучасним знімком із цього ж ракурсу:

Ігор Кузьминський

Також читайте:  «Марічка» – назва, що гріє душу багатьом мешканцям Кам’янського/Дніпродзержинська