«Марічка» – назва, що гріє душу багатьом мешканцям Кам’янського/Дніпродзержинська

Днями відомий у місті фотограф Яків Куценко опублікував на своїй сторінці у Фейсбук оригінали фотографій цього куточку нашого міста. Знімки яскраві та впізнавані – початок 1980-х років. Давайте і ми пригадаємо, чим тут торгували і що тут було раніше.

Магазин тканин «Марічка», аптека та житлові будинки по сусідству з’явилися на мапі міста у 1965-му році. Краєзнавець Дмитро Кубанов розкопав у підшивках газети «Дзержинець», мабуть, найпершу фотографію цих будівель на розі проспекту Леніна та вулиці Донської/Локтюхова (сьогодні – проспект Свободи та вул. Володимира Сіренка). Ось цей знімок із номера за 13 травня 1965 р.

І «Марічку», і аптеку в місті називали «шлаківськими», бо вони отримували товар через ВРП (відділ робочого постачання) Придніпровського хімзаводу. Свої відділи були на кожному промисловому підприємстві. Але цей хімзавод був на особливому рахунку, і дефіцитні товари йому перепадали частіше. В аптеці, крім продажу фабрично розфасованих препаратів, фармацевти готували ліки за рецептами лікарів.

Біля магазину стояли телефонні будки та кіоск із газованою водою.

Асортимент товарів у «Марічці»
У 1970-х роках тут можна було «відхопити» навіть відріз гостродефіцитного імпортного кремплену – яскравої синтетичної тканини. Вона зовсім не м’ялася, не линяла і не втрачала яскравості фарб, легко пралася та швидко сохла – вода стече, і можна одягати. Навіть прасувати не треба. Ось тільки спекотно в ній було страшенно.

В «Марічці» торгували тканинами для зимових пальто та для літніх сарафанів, для чоловічих костюмів та жіночих суконь, для штор, постільної білизни та рушників. Льняні рушники були з обробленим краєм та в рулонах, з яких відрізали потрібну покупцеві довжину. У теплу пору року біля магазину ставили виносний прилавок із такими рулонними рушниками та дешевими ситцями.

Усі товари були переважно радянського виробництва. Модні імпортні тканини були рідкістю. 

Тут також був прилавок з нитками, стрічками та фурнітурою (ґудзики, гачки, кнопки та застібки блискавки). У 1970-1980-ті роки далеко не всюди, де торгували тканинами, продавали і ґудзики. У Кам’янському/Дніпродзержинську на проспекті Пеліна (сьогодні – Гімназичний) був спеціалізований магазин «Ґудзики».

Виручала кмітливість
Навесні 1987 року в СРСР вийшов перший номер журналу мод з викрійками та докладними інструкціями з шиття «Бурда Моден» російською мовою. До 1990-х придбати його було дуже непросто. Але ті, кому пощастило придбати журнал, дуже швидко розуміли, що повністю втілити модель, яка сподобалася, не вийде, навіть якщо вдасться знайти відповідну тканину. У нас не продавався флізелін, який приклеюється праскою. Це зараз він лежить у магазинах – кілька видів. А тоді не було. Як не було і однакових ґудзиків різних розмірів, і готових підплічників. Тому деякі пункти інструкцій з шиття від «Бурди» викликали у наших жінок нервовий сміх.

При пошитті модного на той час одягу з положення виходили так. Набираючи тканину, наприклад у «Марічці», купували ще й рулонний рушник із запасом по довжині. Рушник прали у дуже гарячій воді, щоб «сів», прасували та кроїли з нього підборт. Льон, щоправда, не приклеювався як флізелін. Але тут уже нічого не вдієш.

І ще доводилося перераховувати витрату тканини. У «Бурді» її давали із розрахунку ширини тканини 1,5-2 метри. У СРСР тканини випускали шириною 80-90 сантиметрів.

Багато змінилося з того часу. У коментарях до фотографій магазину тканин я не побачила спогадів майстринь та модниць. Натомість чоловік пригадав пункт з приймання склотари, який був розташований за магазином та безвідмовно приймав пляшки…

У приміщенні, де раніше у вітринах красувалися драпірування із яскравих тканин, сьогодні знаходиться пекарня. Аптеку переробили на офтальмологічний центр.

Але і сьогодні, якщо корінні кам’янчани кажуть: «Це біля «Марічки», додаткових пояснень не потрібно.

Галина Денисова

Читайте також: Історія Кам’янського/Дніпродзержинська: старі двори